Я не наважуюся знову піти. Хоч і дуже цього хочу. Я перестану висипатися і буду ходити як зомбі. Тож сьогодні і завтра я не зможу піти у те місто. І так, я не дізналася його назви, але це з одного боку добре, бо якби я її знала могла б проговоритися, а так ні.
Пройшло два дні від початку нашої в'язниці в школі. Ні, ну а як це назвати?!
До одного з учнів приїжджали батьки і я сподівалася, що й наші приїдуть. Я так скучила за мамою і татом, за нашим старим будинком, за нашими вечерями і сміхом, за іграми на те хто скоріше вип'є пакет з кров'ю. Як чудово вдома я хочу повернутися. І вперше за пів року я заплакала, це побачила Прім, бо ми разом сиділи в кімнаті, кожна думаючи про своє.
-Гей, що з тобою? Чому ти плачеш?-Прім присіла біля мене на ліжко.
-Я хочу додому...
-Я також, треба просто потерпіти, можливо мама і тато приїдуть. -Прім обійняла мене і мені стало спокійніше.
Ми ще так посиділи і пішли вниз на обід. Внизу нікого небуло, всі вже в їдальні. Ми вже зібралися заходити аж тут почулося мамине:
-Мишенятка...(типу від літучої миші або кажана,але це не правда про перетворення, хочаааа....)
Вона завжди нас так називала і це було так приємно і ніжно.
Мама стояла біля вхідних дверей з чекаючи щоб ми, як завжди, налетіли на неї з обіймами. Так і було, потім зайшов тато, він паркував машину.
-Татусю!!!-підбігли і накинулися на нього ми.
-Любі мої,як я вас давно не чув.-промовий тато сміючись.
Так, саме не чув, тому що коли ми з Прім вдома, то ми співаємо, сміємося, танцюємо і все таке. Як каже мама ми можемо і дім знести.
-Ви приїхали на забрати? -як мала дитина проговорила я.
-Ні дівчата, вірус ще гуляє,ми б з радістю вас забрали. Дім без вас наче пустка.-мама проговорила так ніби це ніколи не скінчиться.
Посмішки на наших обличчях одразу зникли.
Батьки дочекалися вечері і поїхали, а ми з сестрою пішли в кімнату. В нас вперше не було настрою для розмов, ми просто мовчки полягали на свої ліжка і заснули.
Є ще одна вампірська особливість. Це відчуття близьких. Коли дівчина завагітніє то батько дитини починає відчувати біль, якй відчуває дівчина. Потім батьки відчувають біль дітей все життя, а якщо дітей декілька то вони відчувають одне одного, наприклад я відчуваю якщо Прім вдариться або впаде і навпаки. Діти відчувають біль батьків, лише слабше.
Якось-так)
ВИ ЧИТАЄТЕ
Вампірська історія
VampireІсторія починається з того, що вампіри живуть майже людським життям.У їхньому місті є коледж для вампірів, церква(так церква тому що мені так хочеться),у них є діти. І портал у наш,реальний світ.
