Історія починається з того, що вампіри живуть майже людським життям.У їхньому місті є коледж для вампірів, церква(так церква тому що мені так хочеться),у них є діти. І портал у наш,реальний світ.
Так пройшов перший семестр і от-от мали початися зимові канікули. Всі учні вже в передчутті свят і канікул почали розслаблятися. Тож після завтра і ми з Прім маємо їхати додому, ох як довго я там не була. Я ще ніколи так надовго не відїжджала. Ми вже почали збирати сумки і тут до нас в кімнату заходить міс Ларрінгтон. -Доброго вечора. -Доброго.-синхронно відповіли ми з сестрою. -Мені зателефонували ваші батьки і повідомили,що не зможуть вас забрати. У зв'язку з тим, що у вашому місті розгулявся вірус, який ціпляє лише вампірів до 20-ти років,тому не переживайте за батьків. Але вам прийдеться залишитися тут на всі канікули. -Що?! Як? Ми вже почали збирати валізи. (-Прім з розчаруванням проговорила. -Мені шкода. -сказала вчителька і вийшла з кімнати. Прім сіла і на її очах виступили сльози. -Прім, подзвони батькам, можливо це неправда... -Правда. Я чула про це. І тут є ще троє учнів яких не відпустили додому через нього. Пізніше я всеодно передзвонила батькам і вони лише підтвердили слова сестри та вчительки. Зате ми змогли наїстися досхочу в їдальні, тому що нас лише п'ятеро. Після вечері всі розбіглися по кімнатах. Така незвична тиша повисла в школі. З того часу як я тут, це вперше. Мені неспалося і я вирішила піти в бібліотеку, знайти якусь книгу і почитати перед сном. Вся школа спала. Подекуди через вікна пробивалися промінці сонця. На вигляд вони безпечні, але якщо до них піднести руку то можна обпектися. Так я це перевіряла і мені пощастило, що у моєї мами дар зцілення, тож навіть сліду не залишилося. І ще мені змалку кортіло погуляти на сонечку як ще роблять люди. Увійшовши в бібліотеку я чомусь підійшла до полиці з книгами про закляття, поводивши пальцем по поличках я взяла одну з книг,сіла за стіл і спокійно почала шукати закляття для виходу в людський світ. І я його таки знайшла. Але не ризикнула його робити, тому що скоро сонце вже мало сідати. Я взяла книгу з собою і заховала під подушкою, але я запам'ятала декілька пунктів зі списку. Тож зілля складалося: 1. Кров людини 4+ (ну у нас її не важко дістати) 2. Корінь від дерева життя( над цим треба буде постаратися) 3. Золотий кубок (це легко їх тут багато) 4. Порох з кісток людини (можна на хімії взяти) Наче все, та й не так багато. Випивши це зілля я не буду боятися сонця.(Коли у нас день у людей ніч і навпаки) Тож якщо я піду вдень коли всі спатимуть то там я буду вночі. Це чудово!!! Вип'ю зілля і стрибну в портал, який схований за легкою картонною стіною біля сходів. Коли я лише приїхала я відчула його і прочитала про нього в історії школи. Тож від зілля моє серце трохи заб'ється і я стану не чутливою до сонця. Зілля діє 12 годин. Треба буде засікти час.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
