В мені здавна дві ролі зачаїлись:
Одна легка і ніжна,як весна,
А інша сторона зі мною злилась
Іще тоді,коли маленькою була.
В мені здавна спектакль грав цікавий,
І сценки,як на диво, не сумні.
То зачаїлись і журба ,і слава,
То знов стрибаю я в випАленій траві.
Я ще з малечка знала- не простачка,
Завжди комедію я грала із людьми,
Хоч й не була акторкою(дивачка),
А всі в долоні плескали мені.
З малого я бажала людям щастя,
Нехай , нехай це будуть вороги.
Я знову повторюся: я-дивачка,
І ця дивачка виграла в мені.
Та люди не завжди вбачають правду,
За маскою не бачуть гіркоти
І сльози часто в мене були марно
Ці сльози були вічними в мені.
Але при всіх я грала комедійно,
Усім подобалась комедія "життя"
Я мала віру,хоч і не надійну,
Що горе обійде усіх і я....
І я тоді затихну на спектаклі.
Поклон низький, останнє слово ,акт :
- не вірте марєнням і подувам депресій
У Вас є- все ,і навіть ваше Я.
