І промайне останнє літо
В думках осінній вітер свисне
І не кохай, якщо не видно ,
Що у душі її твориться.
І не тягни її до себе ,
Коли не впевнений у тому,
Що з нею хочеш буть навічно
(жінки не люблять передмову)
Не забувай її у горі ,
Закрий плечем коли потрібно,
Бо ти - її бездонне море,
В якому тоне так нестримно
Так,дуже складно з нею буде,
Але отримаєш ти більше
Вона про тебе не забуде
(хоч її сутність нелогічна)
Та пам'ятай :
Коли не вмієш, то краще не берись за лихо
Або люби нестримно, сильно
Або дружи собі вже тихо.
