Ніжна дІвчина з небесними очима
Кольору води і неосяжності
Чи мене отрутою поїла !?
Чи любовним зіллям непридатності?!
За тобою хОджу я навколішки,
Бо згубити скарб такий боюся
Наче найдорожча в світі донечка,
Але дівчина,за котру я борюся.
Не губи ,солодке моє серденько,
Того зАпалу і дзвін тяжкого серця
Бо якби була така легесенька
Я б у мить для тебе закрив дверці.
Перестань жаліти, моя ластівко,
Що характер твій ще важчий од каміння.
Проберусь я в раз до твого серденька ,
Заберу з думок твоїх свавілля.
І пройдуть роки ,уплинуть в небо,
Може ,навіть вічність пропливе.
Та в один момент зайду до тебе
Заберу і скАжу "ти - моє!"
