Ось і закінчились мої вихідні в Горіхівці. Проводжати мене зібралось ледь не все село, адже гості з міста бувають тут дуже рідко. На прощання Жук облизав мені обличчя та руки, а бабуся обійняла. Я ж пообіцяв якнайшвидше познайомити її зі своєю дівчиною.
Як тільки я сів в автобус, то деякі бабці почали всхлипувати. Як тільки Богдан від'їхав, то вони заревли так, ніби я не додому відправляюсь, а в рекрути на 25 років.
Я обов'язково приїду сюди ще, познайомлю бабцю Марію з дівчиною і запитаю, хто ж все-таки той таємничий Микола, який писав бабусі листи.
Але скільки б разів я не бував у Горіхівці, та по-справжньому в дитинство повернутися вже не можу. І навіть машина часу мені б не змогла допомогти...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мандрівка в дитинство
Short StoryХто ж не мріяв про подорожі крізь час? Побачити на власні очі те, що давно стало історією, або ж побувати у далекому майбутньому? Скажу вам по секрету: всі ми можемо стати мандрівниками у часі. Достатньо побувати там, де минуло ваше дитинство. * *...
