Мій Хлопець Оборотень

_3_

-У тебе дуже шикарно.Та ви такі багачі. -він роздивлявся кімнату, на що мої уголочки губ піднялися уверх.

-То як тебе звати?

-Аа, я забув представитися Макс. -він подивився на мене.Значить Макс.Мм красиве ім'я.

-Файне ім'я. -зразу після цих слів приперласі  наша офіціантка, нє ну уміє лиш всьо портити.Вона поставила мені каву а йому так ставила що її цицьки чуть не випали і він ще й пялився.Мені це не нравкі!

-Можеж іти. -злісно подивилась на неї.

-Мм.. дуже добра я ще такої не пробував.

-Ее ну то давай розкажи щось про себе а то толком тебе і не знаю ти ж мій водій.

-Ти справді хочеш щось про мене знати? -він виглядав справді здивований.

На вигляд він був справжнім красавчіком і я би не подумала шо він не із багатої сім'ї, якщо би не знала.

-Хочу.

-Але я ж не твого уровня. -ці його слова мене заділи, хоч вчора я теж мала таку думку, але він інший, він просто хлопець який не здається злим, не поганий як всі інші.Принаймі я так думаю, у мене складається таке враження.Бо по людині зразу всьо видно, потрібно заглянути їй в очі.

-Не кажи так, будьласка.Ти думаєш я буду тебе принижувати?Так, я звісно не свята і рай мені далеко не світить але я не стану принижувати людину. -зараз це була чиста правда, не вигадана мною брехня.
Він дивився на мене і обдумував мої слова його очі бігали туди сюди по моєму лиці.

-Мені 18, я як ти бачиш збираюсь бути твоїм водієм, один в сім'ї, не те що твоя, я із простої сім'ї. -він розказав мені про себе хоть щось і я цьому була рада.Але він що думає що я буду його принижувати?Чи думав?

-А я Настя, 17 років є сестра близняшка, учусь на дизайнера. -я бачила що він уважно старався мене слухати.
Схоже він був здивований через те що я буду з ним так спілкуватися.

-Ну тоді коли приступати до роботи?

-Ну від завтра можеж приступати до сьогодні я сама доберусь. -відповіла я.

-Наастя! -спускається моя сестра із сходів, вся заспана.

-Це вона, моя сестра. -звертаюсь до нього.

-Оов, у нас гості? -запитує вона підходячи до нас.

-Так.Це мій водій. -після моїх слів вона помітно посмутніла, ні ви не думайте шо тіпо вони були знайомі бо я знаю що в сестричкі не такий вкус, а діло в том шо у нас в домі не мають ходити всякі бомжи як говорила Аня.А коли вона почула що це просто мій водій ясно що розлостилася.

-Мм..це ти відколи водиш додому бомжів. -Аня охринєла!Як вона стає так говорити!
Після цих слів Макс став засмучений.

-Ань, вибачся! -я трохи прикрикнула на неї, моя сестра ще та скотина, ну нащо це було говорити?Деколи я її не виношу, у мене зовсім інший характер.

Вона на мене подивилася а потім на нього.

-Оой, я я що?Вибач але на правду не обіжаються. -осьанню фразу вона говорила Максу, він поглянув на неї йому стало якось погано, мені через це теж.

-Дякую за каву, завтра в 7.00
-сказав він машигально, і вийшов із дому.

-Стій! -я хотіла його зупинити але він мене уже не чув або не хотів чути.
Що він тепер подумає про мене?
Він подумає що я брехала, мені чомусь не хочеться щоб він був про мене такої думки, ну як Аня так могла, всьо мій терпець увірвався!

-Аня! -я підійшла до неї.

-Що? -вона подивилась на мене ніби нерозуміє ситуацію.

-Ти його образила!Навіщо було його принижувати, він буде моїм водієм, і що тепер буде думати?! -я була розсерджена.

-Я що неправа?Він ж із бідної сім'ї, та хто він такий? Хіба ти сама мені недавно говорила що бомжів терпіти не можеж!