Нічна виходка

393 27 0
                                    

Я відчула,що по моєму обличчю стікає вода. Розплющивши очі моя персона побачила,що біля мене стоять мої "друзі". Але я потім знову закрила очі і змучено видихнула.
-Джонсон? -покликала мене Кіра.
-Шо? -необережно запиталася я.
-З тобою усе нормально?
-Так
-Точно?
-Ага. Просто сон поганий приснився.
-Про що?
-Що ви усі сидите на наркотиках, і носите лінзи. -відповіла я, і пішла геть. На дворі стояв вечір.  По дорозі до дому я замітила, що двоє хлопців пішли у ліс.  Моя цікавість взяла верх.  Непомітно я йшла за незнайомцями.  І тут я впізнала хто це були.  Стайлз і Ліам.  Що ж якщо я вирішила піти за ними,  то піду до кінця.  Ішли ми отак десь 20 хвилин.  Дійшли ми до моста і я побачила Тео. 
-Це те місце де загинула його сестра. -сказав Стайлз.
-А що з нею трапилося?
-Знайшли її у воді, спочатку думали, що померла від переохолодження, але потім коли витягнули з води то побачили, що у неї немає серця. -відповів на запитання Стайлз.
Мені стало шкода Тео.  Він із сумом опустив квітку Лілію у воду, і вона попливла за течією.  Я вирішила уже іти геть. Стайлз і Ліам уже були далеко.
-Джонсон? -пролунав голос.
Добре, що я була на дереві. 
-Я знаю де ти є!
Він почав шукати повсюди, але напевно йому дуже надоїло мене шукати і він пішов геть...

Місяць мій провідникWhere stories live. Discover now