Місяць мій провідник

Історія підійшла до кінця

-Тео!
Хтось обняв спину Теодора.
-Тео,будь ласка не роби цього.
Він відчув хто це є.
-Вал...-тільки й промовив хлопець.
-Спинись будь ласка.-шептав голос дівчини у плечі хлопцеві. Від цього шепота у Рейкена пройшлися мурашки по шкірі. Серце пришвидчено билось. Вони діяли один на одного як наркотик.
-Ні, Вал...
-Будь ласка,припини!-ридала вона.
-Я вже далеко зайшов, мені потрібно закінчити розпочате.-похитав головою Тео.
-О Господи...Невже ти?-відійшла на декілька кроків назад Вал.
-Так, Валері. Я маю стати сильним!
-Тео, спочатку ти зібрав собі стаю,а тепер вбиваєш їх? Це вже занадто.
- Я стану сильнішим!
-Валері! Валері ти тут?-чулися  ззаді чиїсь голоси.
Валері заклякла на місці. Останній член зграї був вбитий.
-Ні, цього не може бути.-Джонсон впала на коліна.
-Валері, з тобою все добре?-промовила підбігша Малія.-Валері?

Джонсон прокинулася у машині. Це був джип Стайлза. Машина стояла біля якогось моторошного і низького приміщення. З нього доносились голоси. Згодом ці голоси змінилися криком.
-Скотт!Допоможи мені!Скотт!
Вона знала хто це є. Кіра відправила його до своєї сестри. Усе затихло. Джонсон тепер не відчувала присутність Тео. Це кінець.

Включіть пісню Jameys Young- I'll be good

Пройшло декілька тижнів . Батько Джонсон відправив Валері навчатись у Францію. Скотт і інші зажили щасливим життям. Вони знову разом зібралися ,що б відпровадити Валері.
-Валері, я рада тебе бачити!-обняла дівчину Лідія.
-І я тебе також.-посміхнулась вона.
-Валері, я хотів тобі подякувати.-промовив Скотт.- Ми пережили це.
-Скотт, все добре. Не переживай. Я надіюсь ,що у Бейкон Хілз все буде добре. Якщо щось станеться повідом мені. Я неодмінно прилечу вам на поміч.
-А наша Вал подорослішала!-хотів розрядити обстановку Стайлз.
-Мені вас не хвататиме.
-Не сумуй, я до тебе прилечу у Францію. Обіцяю!-підтримала подругу Малія.
Усі друзі обнялись. Ще трохи поговоривши вони розійшлись.
Згодом приїхали батьки Валері. Вони попрощались і посадили Джонсон у літак. З малим Блеком Вал попрощалась ще тиждень назад. Він з матір'ю переїхав жити у Канаду.
Тепер Валері сама. Нова країна. Нові знайомства. Нова кар'єра. Нове життя. Але... Чогось не хватає...
Можливо Тео? Так,безумовно його.
Але,як зрозуміти ,чи щось було між нами? Ми не цілувались,не зустрічались, не говорили один одному "Я тебе кохаю!". Чи це можна назвати любов'ю? Мене просто притягувало до нього. Але,що тепер?
Я не відчуваю його. Що робити далі?
Я не знаю. Я не знаю. Я. Не. Знаю.

Кінець