Місяць мій провідник

Завжди разом...

Прийшла Кіра. Валері розповіла Юкімурі про другого носія мітки. Азіатка пообіцяла Джонсон нікому не розповідати.
Дівчата полягали спати. Кіра заснула,а от Валері ні. Її голова була забита думками. Як відреагує Тео коли дізнається?Невже доведеться ціле життя бути з ним? Важко видихнувши Вал заснула. Тео також не покидали думки. Він думав про Валері. Що змусило його звернути увагу на неї? Коли вона на нього гляне, його серце починає битися швидше. Таке враження,що воно вискочить з грудної клітки. Її очі,кольору молочного шоколаду який просто тане в роті. Невже він закохався? Він, Тео Рейкен закохався у Валері Джонсон?Він сам не розуміє своїх відчуттів. В одинь день хочеться захищати її ,і бути поряд із нею,а в другий жартувати і підколювати. І чого це він так розізлився коли Річчі сказав,що вона піде з цим придурком на побачення? Його химерівське серце б'ється швидше,коли вона дарує свою посмішку комусь іншому,а не йому. Він хоче роздерти того,хто змусив її посміхнутись. Він ніколи не бачив,що б вона саме ЙОМУ дарувала посмішку. Що ж ти твориш зі мною проклята дівко?! Саме через тебе, я вмовляю відкласти твоє вбивство. Це не може продовжуватись вічно...
Тео проричав у подушку. Ці відчуття роздирали його на маленькі частинки.
Піднявши праву руку він глянув на мітку. Білий вовк... А у Вал чорний. Невже у неї дійсно татуювання?
Тео не витримав. Він одягнувся і пішов прогулятись.Злість по троху розгорялася у його серці. Проходячи повз цегляну будівлю він з усієї сили вдарив кулаком у стіну. Почувся протяжний рик. Валері прокинулась,вона відчула біль в районі мітки. Ноги вели її самі до другого носія мітки. З далеку виднілась одинока фігура. Тео важко дихав,він відчув ,що вона тут. Її бій серця...
-Тео?-прошептала вона.
-Валері...
Він стояв спиною до неї тому не міг бачити її обличчя.
-Що ти тут робиш?-сказав він.
-Я..не знаю...а ти,що тут робиш?
-Не знаю...я не знаю.-видихнув він.
Валері хотіла підійти до Тео,але спіткнувшись за камінь налетіла на Теодора з обіймами. Її тонкі руки обіймали його спину. Права рука знаходилась в районі серця. Його серце пришвидчилось. Дихання збилось.Зрачки збільшились. Груди завмерли,а потім із шаленою швидкістю то опускалися,то піднімалися. Він відчував її дихання у спину. По тілу пройшовся табун мурашок. Холодні руки Вал зжалися,очікуючи падіння. Так вони простояли десять секунд. Вал отямилася першою .
-Ем ..пробач...я спіткнулась за камінь і впала на тебе. -промовила Вал відійшовши від Рейкена.-Я...ем.. Піду геть напевне. Так!Уже йду!Надобраніч!-сказала Валері і розвернувшись пішла геть.
"Як же ж соромно!"-думала вона.
А Тео залишився стояти на місці. Цей її дотик,такий холодний... Саме Джонсон заспокоює Тео. Її обійми,охолоджують його запал...
Він ніколи не відчував стільки емоцій за декілька секунд. Тепер Тео був смушений зробити вибір між добром і злом. Але заодно його злість пропала, і сам він знаходився у стані полусну. Ледве доплентавшись до ліжка, Тео заснув. Завтра буде ще важчий день...
Настав ранок. Валері прокинулась першою попри те,що лягла пізніше. Її настрій був подавлений. Вона навіть подумувала прогуляти похід ,але Кіра була б не Кірою якби не вмовила її. Валері готувала сніданок. Обличчя хазяйки було спокійне і в легкому задумі. За кухонним столом сиділа Юкімура і попивала капучіно.
-Доречі,Вал.-промовила азіатка беручись за сніданок.-Куди ти вночі вчора пішла?
-Ага.-промовила Джонсон,яка сиділа у Instagram.
-Тобто ти мене не чуєш?
-Ага.
-Ти даси мені списати домашку на п'ятницю?
-Ага.
-Тобі здається,що Річард Вест дивний?
-Ага.
-Тобі не байдужий Тео?
-Ага.
На кухні роздався сміх. Валері підняла заспаний погляд на Кіру.
-Що?
-Ти знаєш,що ти тільки ,що сказала?-крізь сміх промовила Кіра.
-Еммм...ні?-запитально поглянула на Юкімуру.
-Я запиталась,чи тобі не байдужий Тео,а ти відповіла "ага".
Валері почервоніла.
-Це неправда! Це ти хитра лисице мене змусила!-промовила Вал.
-Звичайно!Завжди винувата Кіра Юкімура,тому звертайтесь.
Поснідавши, Валері зібрала рюкзак і дівчата вирушили на місце призначення. Біля школи стояли два автобуси. Валері змушена була розділитись з Кірою,оскільки Юкімура з паралельного класу. Із ще поганішим настроєм Валері сіла на задні сидіння машини. Оперши голову на вікно і вставивши навушники у вуха, вона слухала Sweet dreams. До Вал хтось підсів. Це був Річчі. Закотивши очі,вона знову відвернулась від нього.
-Слухай Валері,може ти передумаєш і підеш у кіно зі мною?-з надією промовий Річчі.
-Слухай Річарде,може тобі по башці дали і ти не пам'ятаєш моєї відповіді?
-Ну Вал...
Тео злився, він покаже Річчі де його місце коли приїде.
-Ейй ти!Черрі,так тебе звати? Тут Річард Вест,сказав мені,що ти подобаєшся йому, і він надумує тебе запросити у кіно!-тихо промовила Джонсон до якоїсь дівчини.
-Невже!-вскрикнула вона і побігла забирати Річчі.
Здавалося б,що більше нічого не загрожує спокою Валері. Але це було не так... До неї пересів Тео. У Джонсон забилося серце швидше від згадки про те,що сталося вчора.
-Невже тобі настільки страшно,коли я поряд з тобою?-поцікавився Тео.
-Ні. З чого ти взяв?-відвела погляд до вікна.
-Твоє серце пришвидчено б'ється.
-А хіба твоє, ні?
Після цього вони не розмовляли. Валері заснула,її голова впала на плече Тео. Автобуси приїхали на місце призначення. Усі вибралися на галявину. Розклавши палатку, Валері домовилася,що буде спати у ній з Кірою. Усі розважалися. Валері пішла у ліс назбирати хмизу.
"Ей ти мене чуєш?"
-Хто це?
"Скоро дізнаєшся..."
-Як інтригуюче.
Настав вечір. Усі повсідалися біля вогнища і відповідали на питання вчительки,що б покращити оцінку. Валері отримала найвищу і могла з чистою душею лягати спати.
Третя година ночі. Почувся рик.
-Задовбав уже Тео! Я,що маю через тебе не спати?!-прошептала розлючено Вал вдягаючись.-Що ти вже натворив?
Пробігши доволі велику відстань Джонсон помітила Рейкена який сидів на землі.
-Ти думала,що я не дізнаюсь?-промовив Тео. Яго голос був спокійним.
-Годі цих скритих питань. Говори зразу ,що треба,бо я спати хочу.-зівнула вона.
-Запам'ятаю,що ти не любиш гратись з кимось,адже нам разом потрібно прожити ще ціле життя!-також спокійно промовив Тео підводячись.Його губа була розбита.-Але я знаю,що в душі ти не така смілива. Тебе легко ранити,але ти не подаш виду. У душі, ти маленька дівчинка,яка хоче любові і ласки.
-Звідки ти дізнався?
-Пташки наспівали.
-Ці пташки давним-давно б полетіли б геть від такого підлого вовка як ти.
-Навіть не віриться,що ти так мене не навидиш,адже недавно лізла обійматись.
- По-перше , я спіткнулась, а ти був єдиним не далеким предметом який стоїть на ногах,по -друге я обняла б краще Річчі,аніж тебе. Тому не надійся,що це повториться.-виплюнула вона.За мить Вал уже була прижата до дерева.
-По- перше, ти моя друга половинка хочеш цього ти,чи ні.По -друге,ти будеш обіймати тільки мене,і більше нікого!-проричав Тео.
-Я знайду спосіб здихатись мітки раз і назавжди! Ми більше ніколи не будемо разом!-промовила Валері вирвавшись із сталевої хватки.
-Навіть коли помремо,ми завжди будемо разом.Завжди...