Наша компанія вовчих задниць вирішила сходити до найближчого кафе . Валері сподобався проведений ними час. Вона з впевністю могла б сказати, що найближчим часом у неї появляться друзі. Справжні друзі. Кафе "Біллі Четчер"*весело прийняло друзів. Його атмосфера піднімала настрій. Молоді люди сіли за столик біля вікна. Невдовзі прийшла офіціантка. Валері знову була з білими очима. Усі замовили те, що хотіли й стали чекати на їжу. - А, що сталося потім з малим Віллі й Тео? - поцікавилася Вал. - Рейкен доправив тебе до лікарні та зник. А малюк був настільки настрашений, що довго неміг прийти до тями. Але потім йому вкололи снодійне і він заснув. Його батькам сказали, що він заблудився у лісі та не міг знайти дороги до дому. - відповів детально Стайлз. -Ох... Треба буде провідати Блека і вибачитись. - запустила в волосся пальці Валері. -Не переживай ми все йому пояснили, і він побажав тобі виздоровіти! - заспокоїла химеру Кіра. Їжу принесли й усі почали їсти. Давненько у неї не було такого апетиту. Все-таки вона рада, що її прийняла ця компанія. Уже була сьома година вечора. Все було спокійно. -Ай! - несподівано викрикнула Валері. Її права лодонь несамовито запекла. На ній почав проявлятися дивний візерунок. Коли усе закінчилось на лодоні у Джонсон була намальована частинка чорного гарчущого вовка спіраллю. Усі з подивом дивилися на лодоню Валері. Таке вони бачили вперше. -Це в тебе таке вперше? - поцікавився здивований Ліам. -Так. Дивно. -Вал, ми усі повинні поїхати до однієї людини, щоб вона пояснила нам, що це. Неможна затримуватись. - скомандував Скотт. Припаркувавши недалеко свій джип, Стайлз разом із друзями рушив туди. Через п'ятнадцять хвилин Стілінскі рушив. А тим часом у Тео Рейкена... Теодор був в темній кімнаті. Поряд з ним стояло ще двоє людей. Вони були також химерами. -Скоро я познайомлю її з вами.-промовив Тео.-Ви повинні втертися в її довір'я. Поводитись лагідно і дружньо з нею. -Хммм...І чим же вона особлива?-поцікавився брюнет,явно невдоволений,що до їхньої команди приєднається ще одна особа. -Тебе зможе розчавити одним пальцем. Вона навіть не погляне на тебе,що ти вмієш пулятися електрикою.-хмикнув Рейкен. Його явно забавляла реакція на Валері. -А за мене? За мене вона сильніша?-з викликом запиталась шатенка. -А тебе дорогенька, вона візьме за хвіст і викине геть у смітник. -Теж мені особлива...-тихо промовила роздратована каніма. -А за тебе вона сильніша? - Скоріше так, аніж ні. Її лють грає їй на користь. -А яке її ім'я? -Джонсон. Валері Джонсон. Брюнет чуть не подавився водою. - Ти серйозно?Джонсон?Рейкен, ти з'їхав з глузду! -А, що таке?-здивований реакцією свого "напарника" поцікавився Теодор. -Тео, Джонсони мисливці на таких як ми!Якщо її батько дізнається, що у цьому брав участь ти, тобі кінець!Її батяня головний у сім'ї Джонсонів, він може нацькувати на нас і інших мисливців.-промовив емоційно брюнет. -Не переживай. Я їй запудрю мозок, що вона навіть не зрозуміє, що діється.-заспокоївся Рейкен.Він головний у їхній команді, і тому він немає показувати страху.-Головна ціль наразі втертись у довір'я. Раптом у Тео дуже запекло у правій руці. Він розкрив лодонь і на ній почав появлятися малюнок. Це був білий вовк який гарчав у формі спіраллю. -Що це таке?-здивовано спиталась каніма. -Це мітка...стривожено промовив Тео Рейкен. Валері і її друзі уже під'їхали до ветклініки. -Емм...Скотт, я тебе поважаю, але я не настільки хвора, що б мене везти до ветеринара!-промовила Вал. -Це не просто ветеринар. Скоро сама дізнаєшся...-загадково промовив МакКол. Усі зайшли у приміщення. Повсюди були клітки для тварин. Звідусіль пахло лікарством. -Доктор Дітон?Ви тут?-крикнув Скотт. -Скотт, мій хлопчик!Привіт!Бачу ти привів друзів, заходьте.-промовив увійшовши чорношкірий чоловік. -Так чому ж ви прийшли сюди?Щось трапилось?Нове вбивство? -Ні, нічого такого.Валері, познайомся це Алан Дітон. Він ветеринар, але заодно мій наставник і друїд початківець.Алане, це Валері Джонсон. Вона недавно перетворилася у химеру-перевертня.-познайомив Скотт усіх. Вал і Алан пожали руку. -Валері, покажи йому лодонь.-попросив МакКол. Джонсон простягнула лодонь. Алан нахмурив брови. Згодом його обличчя знову стало ясним, і він заговорив: -Що ж Валері, таке я бачу перший раз,але я знаю відповідь. Це називається соулмейтом.-відповів Дітон. -Соул, що?-перепитав Стайлз. -Соулмейт-це коли у кожної людини є своя рідна половинка. Оці мітки з'єднують серця двох людей назавжди. Тобто вони не зможуть полюбити когось іншого крім своєї половинки.-пояснив Алан Дітон. -Короче кажучи Вал, у тебе є друга половинка яка носить другу частину мітки.Цими мітками, ви з'єднані назавжди. Ти її не зможеш стерти, чи якось видалити. Наприклад, якщо у тебе сталася якась проблема, то це буде відчувати твоя друга половинка.-доповнив Скотт. -Ти брав мою книгу? -Нууу, вона ж лежала на видному місці, тому я і прочитав. -Ще хочу доповнити Вал, що соулмейти бувають тільки у людей одного виду. Наприклад, ти химера,значить і твоя половинка химера.Також на осіб жіночої статі кладеться невеличке закляття. Жінки нічого не бачать. Вони не мають права поглянути на якогось іншого чоловіка.-промовив Алан.-Ти напевно не замітила, але ти можеш бачити уже без вовчої сили. -Точно!А я і забула!Але ж нічого не сталося коли я поглянула вовчими очима на Скотта й інших.-здивовано відповіла Валері. -Потрібно поглянути справжніми очима.Людськими. На перевертнях і інших істот існують різні соулмейти. Я лише розказав один з них за допомогою твоєї зовнішності. Ти зараз бачиш, але білий колір очей ще є. Що б він зник потрібно другій половинці поцілувати тебе. Так повністю зніметься закляття. Тобто ти станеш прив'язана зі своїм партнером навіки. І тільки смерть зможе вас розлучити... Настав понеділок. Валері встала і пішла до ванни. Не забувши про лінзи, вона пішла одягатись.Вал вирішила, що вона достатньо здорова і їй уже можна навчатись. У школі на Вал усі дивились. Усі вони не впізнали її. Назустріч ішов Тео. Він не замітив її й вони заділи один одного плечами. -Дивись куди ідеш Тео.-прогарчала Джонсон. Спочатку Рейкен здивовано дивився на юну особу, а потім його обличчя розплилося в хитрій посмішці. -Ого, Валері!Новий прикид?А тобі пасує.-промовив Теодор детально розгядаючи Вал лице. -Годі!Припини!У моєму лиці дирку зробиш.-промовила роздратовано Джонсон і пішла до свого класу. Була фізика. Валері любила фізику. Почався урок до класу зайшла вчителька із ще одним хлопцем. -Діти, познайомтесь з новим учнем... -Дякую, але представлюся я сам.-перебив він вчительку.-Мене звати Річард Вест. Для друзів просто Річчі. Це був брюнет із зеленими очима. Зовнішність його була красивою. -Нууу, тоді сідай на вільне місце і розпочнемо урок!сказала вчителька. Річчі сів ззаду Вал. Пройшов урок. До Річарда підійшло велике стадо дівчат. Але його зацікавила тільки одна особа, яка йшла проти течії. 1069 слів ❤ Мої вовченята! Нас уже одна тисяча!Дуже дякую вам! А подарунок ось ця глава! Це мій рекорд за кількістю слів.Їх аж 1069!!! Чекайте на ще одну главу ближчим часом. Вона буде дуже весела!Лю❤ вас! Примітки: * "Біллі Четчер"- кафе яке я придумала сама. ** Мітка Тео і Вал.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
