Ви колись задумувалися про ваш сенс життя? Ціль? Кожна людина має право на вибір. І весь рух подій людини залежить від її вибору. Якщо ти зробив правельний вибір,то це зрозуміло,що ви ідете правильною дорогою. Це як інь і янь. А якщо ми зробимо не правильний вибір ми ідемо до дна. Помало,але ідемо. Якщо все обдумаєш то можеш назад стати на білу лінію, а якщо ні, то темрява почне тебе окутувати своїми тенетами. Цінуйте кожну мить, кожну секунду, кожне життя...
Row автор кінчається
Row VALERIE
Пройшов уже тиждень. Зараз субота. У Бейкон Хілз діється якась чортівня. І мене це насторожує. Скотт і його компанія уже мене не чіпають, але Тео ще кидає на мене не зрозумілі погляди. З Віллі я більше не пересікалась, але одного разу зустрівши його з ранку я побачила, що вигляд був його не важливий. Блек весь час ходив сумний, в під очима стали появлятися синяки від недосипу, дуже похудав. Я вирішила зустрітися з ним. Останнім часом ми дуже зблизилися. Він став для мене братом. Добре, що він сказав свій псевдонім у Instagram. miss_johnson127:Привіт! ☺ blackking128:Привіт! miss_johnson127:Ми можемо зустрітися? blackking128:Так. Приходь до мене. Адреса:Джон Рональд Руел Толкін 73. miss_johnson127:Окей. Уже збираюся. Папа! blackking128:Папа! Я вирішила одягнути це:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Уже настав вечір. На вулиці стало холодно. Я уже підійшла до будинку Блеків. Постукавши у двері, мені відкрила дуже приємна жіноча. -Добрий вечір! -привіталася я. -Я прийшла до Віллі. -Добрий вечір люба! Проходи, Віллі зараз прийде, він пішов у магазин.-відповіла жінка. Моя інтуїція підсказує, що це мама чорного короля. -Вибачайте, мене звати Валері.-сказала я усвідомивши, що я строю уже цілих 5 хвилин не рухомо і не відреагувала на пропозицію жінки. -Віллі про тебе розповідав, мене звати Маргарет. -відрекомендувалась Маргарет. - Ви матір Віллі? -поцікавилась я. - Так, звідки дізналась? -запиталась мама Віллі. -У вас очі схожі. Голубц неначе небо! -відповіла я. - Знаєш, Валері я хотіла тобі подякувати. Ти єдиний друг у Віллі. Йому важко заводити друзів, а з тобою він зовсім інший. Після прогулянки з тобою Віллі дуже веселий. Тому дякую тобі. -подякувала Маргарет. -Міс Блек не треба дякувати! У мене у дитинства також були проблеми з друзями. Мені приємно зним спілкуватися. У мене колись був брат, ми веселилися з ним, але одного разу стався не сщасний випадок. Мій брат дуже схожий був на Віллі... -сказала я із сумом видихнувши, на моє плече Маргарет поклала руку. - Валері, змирися із цим, це не через тебе він загинув. Віллі став тепер більш закритіший. Він змінився, ні з ким не хоче розмовляти... - Я поговорю зним. -промовила я, і тут раптом роспахнулися двері. В кімнату залетів Віллі. Він судорожно дихав. Потім рванув по сходах до своєї кімнати. -Віллі, стій! -прокричала міс Блек. -Я піду по нього.-відповіла я і пішла до Віллі. Будинок був великим, мав 3 поверхи. -Віллі, ти тут? -тихо сказала я. У відповідь почула я тільки всхлипи. Він був під ковдрою. Стягнувши ковдру я побачила мокрого і в багні Блека. Зараз він дійсно був схожим на чорного короля і на нового персонажа Стівена Кінга. З його джинсів просочувалась кров, яка текла з колін. -Вілл, що трапилось? -запиталась я, схвильовано дивлячись на нього. -Рі, я уже не витримую... Мені здається я сходжу з розуму! -прокричав король. -Заспокійся, поспи, а потім я вирішу твою проблему. Гаразд? -Гаразд, але будь зі мною, прошу! -промовив Вілл. -Добре, хочеш я залишуся у тебе до завтра? -Так, так, дякую! - зрадів містер Блек. -Тоді зараз ти покупаєшся, і переодягнешся, а я збігаю до дому сповістити свою маму. -Гаразд. -От і вирішили проблему! -сказала я і пішла по одяг. Через декілька хвилин: -Мамо я вдома!-сказала я і пішла на кухню. -Люба де ти була? -Я ходила до Віллі. Пам'ятаєш хто це такий? - Звісно, що пам'ятаю ти, що вважаєш, що я маю скліроз чи що? -Звісно ні мамо! Просто деколи ти настільки буваєш заклопотана, що не пам'ятаєш, що я кажу. -сказала я сміючись. -Так от... Ти дозволиш мені переночувати у нього? -Ночуй, але тільки до завтра! -Спасибі мамо! - сказала я і цьмокнула маму у щоку. -Ти найкраща! -я побігла по одяг. Зібравши усі речі у рюдзак і попрощавшись з мамою я пішла геть. Спокійно ідучи я побачила Тео. Ну чому, чому мені так не щастить! Я старалась іти не наче я його не бачу, але сьогодні фортуна була не на моїй стороні. - Куди поспішаємо? -промовив Тео. - Не твоє діло Рейкен! -Оу, полегше! Я просто цікавлюся. - Якщо ти не помітив, то на твоє запитання я уже відповіла. - А якщо бути чесним? - Якщо я розкажу тобі ти відчепишся? -Можливо... -сказав Рейкен з хитрою посмішкою. - До Віллі Блека. Знаєш такого? -Колись бачились. - Я відповіла на твоє запитання, тому я уже іду геть. -сказала я і пішла геть. Row автор Тео стояв у темному приміщені зробленого з металу. -Сьогодні не вийде. -сказав в темноту Тео. -Валері буде у нього. Ви перестарались. Row Valerie Віллі уже заснув. Я вирішила почитати книгу яка у нього лежала на столі.Стівен Кінг "Воно". Хм, не дивно чого у нього нікнейм чорний король. ----------------------------------------------------------- Дорогі мої! Дякую вам, що ви читаєте цю мою маячню. Я за була написати, що дії даного фанфіка проходять на початку 5 сезону серіалу Вовченя(Teen wolf). Дякую за все! Ваша Ксюня. ❤💙💚💛💜
