Обійми ангела

74 8 1
                                    


Надворі злива, у поривах – вітер.

Затор-автівки-холод-ураган.

Прийдеш, мов ангел не із цього світу,

Згорнеш в обійми, зцілиш трохи ран.

Тремчу – замерзла, виснажена зовсім.

Це людство – бите скло; ледь не кричу.

Така безсила і зів'яла досі,

Нап'юся вуст живого сургучу.

Зіпрусь – як тихо – затишно – і легко,

Не чути вітру і не душить мла.

Ще й дві руки, міцні, могутні, теплі

Навколо мене – ніби два крила.

Вечоровий АнгелWhere stories live. Discover now