Нині настрій неба – штормова безодня,
А з таким миритись досі не навчусь.
Руки навіть нині вогкі і холодні,
Тягнуться в обійми і до теплих вуст.
Осінь хоч би мала трошечки поваги –
Мокро і туманно згладжує міста.
За вікном німіє в мряці Копенгаген,
Барвить сіро-синім очі і вуста.
Північ повна тиші, величі й свободи,
Сіра міць прогресу скверами бреде.
Прямо наді мною – штормова безодня.
І у цій безодні бракне лише тебе.
YOU ARE READING
Вечоровий Ангел
PoesíaПоезія про чисте і трошки печальне кохання, яке дає затишок і захищає від злого зовнішнього світу, як крила Ангела
