Зніму листочок із твоєї скроні,
Торкнусь легенько рідного чола.
Як тепло й тихо у твоїм полоні!..
Я не втікала би, якби змогла.
Але втікаю знов до свого міста,
До пилу буднів і вогнів летких,
Туди, де пронизали небо чисте
Дроти, будинки й сірі літаки.
Без тебе пусто там, як у пустелі.
Шумить навколо рій джмелів-авто.
В тоненьких тінях вижовклих жерделей
Бринить дітей високий камертон.
Виснажуюсь від шуму і від спеки.
Рахую дні – один іде за сім,
І думаю, як ти, такий далекий,
Став вічним, рідним спокоєм моїм.
YOU ARE READING
Вечоровий Ангел
PoetryПоезія про чисте і трошки печальне кохання, яке дає затишок і захищає від злого зовнішнього світу, як крила Ангела
