Упали тихі краплі на ріллю.
Я думала – то дощ. То просто вірші.
А виявилось – я тебе люблю,
Давно люблю. Три вічності. Чи більше.
Із неба зараз ллється водоспад,
Кружляють краплі в чарівному вальсі.
А, пам'ятаєш, сто віків назад
Ми якось стрілись... Й загубились в часі...
Ти вічно жив десь поряд, у мені.
Втрачали ми – й самі собі втрачались.
Скажи, прошу, це може все у сні,
Чи й справді я навічно закохалась?
А пам'ятаєш дивний час розлук?
Це було у зірках і.... так болюче...
Ти не завдав моєму серці мук –
Його добила та між нами круча.
Тепер ти знов прийшов, як на ріллю
Спускає дощ свої вологі кроки...
І зрозуміла я – люблю. Люблю!
Давно люблю. Вже цілу вічність років.
YOU ARE READING
Вечоровий Ангел
PoesíaПоезія про чисте і трошки печальне кохання, яке дає затишок і захищає від злого зовнішнього світу, як крила Ангела