Вечоровий Ангел

Безпричинно, замріяно, дивно, зухвало, таємно

Іде літо у душі людські, відчеканює крок.

Затираються пилом міським заборонені теми.

Я люблю тебе так, як красивий весняний бузок –

Безпричинно, замріяно, дивно, зухвало, таємно.

І від чого – скажи?

Бо в тобі ця доба перехресть,

Пересолена, люта, іще не зламала Людину?..

Я люблю тебе так, як важкий і розпечений хрест –

Дуже дивно, шалено, таємно й таки безпричинно.

Я шукала тебе, коли березень світом бродив,

І губила у пошуках всю свою стиглу буденність.

Я люблю тебе так, як добу несполоханих злив –

Безпричинно, замріяно, дивно, зухвало, таємно.