Любий хлопчику, ні, не треба,
Дні минають – ну все, спинися:
Не закохуй мене у себе,
Не піднось мене знов до висей.
Я замкнула усі печаті,
Стала диким, тремким створінням –
Так, що знов почала мовчати,
Так, що знову згубила тіні.
Любий хлопчику,
Добрий,
Щирий,
Твої погляди – наче злами.
Ти не вір, ніби я любила.
Я не здатна.
Я – просто камінь.
Я – холодна.
Я – лід.
Я – скеля.
Якщо спинишся завтра, любий,
Буду знову сумна й весела,
Як бувають на світі люди.
Увіллюся в усі розмови,
Барикади зведу – й розтопчу,
Як мене не прив'яжуть знову
Твої руки
І твої очі.
YOU ARE READING
Вечоровий Ангел
PoesiaПоезія про чисте і трошки печальне кохання, яке дає затишок і захищає від злого зовнішнього світу, як крила Ангела
