Обрані Долею

Таверс

Глава 1
Розділ 14

Андреа: Давай іди уже снідати, бо без тебе все з'їмо...
Стайлз: Доброго ранку, - і він відразу попрямував до столу де стояли млинці.
Андреа: Стайлз, у нас гості!
Стайлз: Вибач, вибач мені. Будеш? - уже з набитим ротом говорив він.
Я: Так, дякую.

Це виглядало дуже кумедно. Ви б це бачили. Поснідавши Андреа пішла на своє робоче місце.
Стайлз: Джессі, ти б не хотіла прогулятися? Я б тобі місто показав та й ми могли ближче познайомитися одне з одним.
Я: Вибач, але я сьогодні не можу. В мене вже є плани. Може іншим разом?
Стайлз: Так, чому б і ні, - і він відразу пішов нагору недоївши своєї порції.

Через деякий час я пішла до Андреа, щоб дещо запитати.
Я: Ну так ви мені допоможете в пошуках?
Андреа: В перший тиждень відкриття готелю мені не бажано покидати своє робоче місце, - говорила вона щось шукаючи.
Я: Ем, ну то...
Андреа: Знайшла, - вона підійшла до мене. - Тут написана адреса, де ти зможеш знайти все, що тебе цікавить, - віддала мені листочок де була написана вулиця і номер будинку.
Я: Дякую. Хоч хтось мені допомагає.
Андреа: Звертайся. Завжди рада тобі допомогти, - і вона ніжно посміхнулася...

Здається мені, що я трішки заблукала. Завдяки доброті однієї жіночки, все ж знайшла його.
Я: Бібліотека? І тут я знайду відповіді? - озирнувшись довкола, пішла в середину.
Я просто заклякла на місці. Це було дивовижно. Книги, які знаходилися довкола тебе, мали різні кольори та історії. Я навіть не уявляю скільки потрібно часу щоб прочитати їх всі.
Я: Доброго дня. Я б хотіла дізнатися, чи можна у вас знайти людину за прізвищем?
Дівчина: А яке вас прізвище цікавить? - запитала вона не відриваючись від книги.
Я: Таверс.
Дівчина обережно закрила книгу і поклала її на стіл.
Дівчина: Хм, зараз поглянемо, - вона почала шукати по всіх ящиках. - Давненько в нас не питали про цю книгу, - віддала мені документ з місцем розташування книги.

Вона попросила підписатися в бланку, на випадок того, що книга може зникнути. І тут я помітила дещо.
Я: А хто це три тижні тому також цікавився цією книгою?
Дівчина: Я не знаю. То була не моя зміна.
«Цікаво хто то був» - подумала я. Боже тут не можна нічого знайти, думала я кожного разу, як не туди повертала. Але на раз так на двадцятий, мені вдалося її знайти.
Я: Ось ти де сховалася, - тихенько мовила я.
Книга була дуже велика і важка. Я ледве її з полиці зняла та до столу донесла. Тихенько сіла, щоб звуками рипіння стільця по підлозі, нікому не заважати. Спочатку мені було цікаво; на перших сторінках писали про історію виникнення прізвища Таверс. Десь на сторінці третій в мене уже злипалися очі, а на п'ятій, здається, взагалі заснула.

Сон:
« Я привид? Здається так, я не бачу своєї тіні. Знаходилася в незвичному для себе будинку. Раніше я його не бачила. Я вийшла з кімнати і побачила хлопця, який поспіхом кудись збирався. Я хотіла з ним заговорити, але не вдавалося. Чи то він мене не чує, чи то мій рот нічого не говорить? Він щось шукав, а потім просто перестав, і різко повернувся до мене.
Я: Агов, ти мене чуєш? - запитала я.
Він пройшов мимо мене до шафи.
Я: Ні, він мене не чує.
Я збиралася уже піти, але щось мене зупинило.
Я: Та чому я не можу просто так піти? - з усієї сили викрикнула я. І в один момент уже стояла біля шафи і дивного хлопця, що і слів моїх не чув. Він узяв якусь книгу до рук і вона засвітилася, і ніби сказала мені: «Доторкнися до мене». Трохи вагаючись, але я це зробила. Я поклала руку на палітурку.
Я: Ну і що? Навіщо я це зробила?
Хлопець: Джессі?
Я здивовано підняла очі.
Я: Ми знайомі?
Він нічого не сказав мені у відповідь, а просто впустив книгу. І здається саме на цьому моменті я прокинулася?
Я: Ти хто?
Жінка: Тихо, не заважайте читати, - у відповідь сказали мені.
Я: Вибачте.

Я взяла ручку та листок і вирішила намалювати хлопця, який мені щойно приснився... Через деякий час я мала готовий портрет.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Якщо ви читаєте мою історію і вам подобається, то будь ласка напишіть у коментарях 🌟 щоб я знала скільки вас. І чи треба продовжувати !!!