Сіра мишка

Частина 1

6:35. Будильник... О ні, знову понеділок? А це ж тільки 9 вересня, ще цілий рік. Я встала і пішла у ванну кімнату. Там зробила всі водні процедури і пішла вибирати одяг. Зупинилася на ось цьому.

І ще чорний портфель. У нас в школі немає шкільної фоми.Я підфарбувала вії, намалювала брови, волосся випрямила та побігла донизу. Там я побачила усю мою сім'ю за столом.
-Доброго ранку всім.- сказала я і почерзі усіх поцілувала.
-Привіт,- сказали вони одночасно та засміялися.
-Сідай їсти,- сказала мама.
-Добре, смачного всім,-сказала я.
-І тобі,- знову одночасно сказали вони. Ми поїли.
-Ну що, поїхали?- сказав тато.
-Тато, я піду пішки, ми домовилися з Дженною.
-Добре, доню, до вечора.- сказав тато.
-Всім пока,- сказала я і обійнявши батьків я вийшла з будинку. Так як Дженна живе зі мною по-сусідству, тому я подзвонила у її двері. Емілі була на змаганнях, тому цей тиждень ми з Дженною будемо ходити вдвох.
-Привіт, ну що, ти готова?- сказала я Дженні, обійнявши її.
-Так, тільки взуюсь.- сказала вона.
Ми йшли до школи 10 хв, і коли прийшли, до початку уроків було ще 20 хвилин.
-Оо, ну звичайно, наша Ева Конорс.- почула я голос ззаду. Я повернулася і побачила Софі Рейфларк. Це єдина людина, яку я ненавиджу та з якою я "ворогую".
Одного разу, Тоні відмовив їй, і тепер вона мстить мені замість нього. Але я на нього не ображаюся, адже він не винен.
-Привіт, Софі. Щось хотіла?- запитала я люб'язним голосом і посміхнулася, що їй не сподобалося.
-Хотіла дізнатися, чи живий ще твій брат-придурок.
-Так, живий.
-Жалко.
-Ну добре, Софі, бувай.
-Іди давай, дура прибита.- на це я не звернула уваги.
-Нічого ти її, я б не витримала. Чому ти не розказуєш про це Тоні?- запитала Джен (я називаю так Дженну).
-А що він з нею зробить? Дівчат він не б'є, він у мене джентльмен.
-Так, він такий класний.
-ОО, Джен, колись.
-Ну так, він мені подобається.- покрилася рум'янцем подруга.
-Оо, це так класно,- сказала я і обійняла її.
-Та що? Я точно йому не подобаюсь, він такий гарний, а я...
-А ти ще краща,- перебила я її,- ви просто ідеальна пара.
-Тобі здається.
-Ніі, я спитаю сьогодні хто йому подобається. Він розказує мені усе.
-Дообре, тільки ж ти напиши.
-Ок,- сказала я, і продзевів дзвінок. Ми відправилися в клас, перший урок історія. Зайшовши туди, я одразу ж побачила новенького, який сидів за партою з Тоні. Тоні сидів на 5 парті середнього ряду, а я з Джен на 4, одразу ж перед ними. До речі, з Джен ми дружимо ще з пелюшок, наші мами найкращі подруги, а ну і ще мама Емелі. Ми такі ж як наші мами.
-Привіт, Тоні.- сказала Джен.
-Привіт, Джен, привіт сістер,-(так він мене називає, і ще мене усі називають Ев).- Це Майк, він новенький.
-Привіт, Майк, мене звати Ева,- посміхнулася я до нього.
-Привіт, Ева, приємно познайомитись,- посміхнувся він.
-І мені, а це Дженна,- показала я на ню.
-Привіт Дженна, приємно познайомитись.
-І мені, Майк.- посміхнулася Джен.
Урок почався, було дуже нудно, і взагалі, цих 4 уроки були нудними. Все що я зрозуміла, Майк та Тоні подружилися. До речі, ось так виглядає Майк.

Так, він дуже гарний, і здається це перший хлопець, який мені сподобався. Він гарний, накачаний, добрий, смішний, сильний. І звичайно ж, одразу усі дівчата почали бігати за ним. Але він зовсім не випендрювався і як мій брат, не користувався цим "титулом" одного з найгарніших хлопців нашої школи, ось що мені подобалося. Так от, ми пішли в їдальню, я взяла собі круасан з шоколадом та сік, а Джен взяла булочку та чай. Ми сиділи за столиком вчотирьох: я, Джен, Тоні та Майк. Здається, він влився в нашу компанію.
-О, знову ти, Конорс?- підійшла до мене Софі.
-А щось не так?- запитала я.
-Це моє місце!- сказала вона грубим голосом. Її бісило те, що я сиджу з такими красунчиками.
-Вибач, але он є ще одне місце, сядь будь ласка туди, я завтра не буду сідати тут, добре?- сказала я, і намагалася бути ввічливою.
-Ні, я хочу сидіти тут, так що забрала звідси свій зад, шалава!- крикнула вона, і вилила на мене сік.

Pov Тоні.

-Ааа...Ти блять що, обісралась? Одже так, Софі, ще раз я побачу тебе біля неї, я тебе вб'ю ось цими руками, і мені всерівно, дівчинка ти чи ні! Доперло?! А тепер геть звідси, і щоб я тебе тут не бачив!- прокричав я, але Ева тоді вже побігла в туалет уся в сльозах. А Софі тихенько пішла. Майк, я та Джен помчали за Евою.
-Я зайду, ви будьте тут.- сказала Джен.
-Добре,- сказав я. І вона пішла.
-А хто така ця Софі?- запитав Майк.
-Це одна з найкрутіших дівчат нашої школи. Колись, я її відшив, а її ніхто ніколи не відшивав, тільки вона це робила. І тепер, вона мстить Еві. Через мене. Чого їй? Чого не мені?- кричав я.
-Розслабся, ти не винен. А от Еву шкода. Вона така маленька, хрупка, в неї немає хлопця?- запитав Майк.
-Ні, а ти що, претендуєш?- посміхнувся я, на що Майк промовчав. Тут вийшла Ева уся в сльозах.

Pov Ева.

Я забігла в туалет і почала плакати. Незнаю чому, але я просто не могла заспокоїтись.
-Ти що, Ев, через неї так плачеш?
-Так! Яке вона має право позорити мене при всій школі?! Що я їй зробила?
-Ев, я незнаю, вона просто дурна, не звертай на неї уваги.
-Я не можу!- сказала я і побігла.
Я навіть не переодяглась, ні, я просто вибігла.
-Ев, ну як ти?- запитав Тоні.
-А ти як думаєш?
-Вибач, це через мене.
-Ні ти не винен, все, я додому, пока.
-Пока.
Я прийшла додому і розповіла все мамі. Мама зрозуміла мене, і ми з нею говорили до вечора. Потім я пішла робити уроки, прийняла ванну і заснула.