Так пройшов увесь тиждень, ми всі разом жили у нашому будинку, разом ходили до школи, разом робили домашнє завдання. Мені це подобалося, але вже приїхали батьки, і життя знову стало звичайним. Окрім того, що я дуже люблю Майка, і він також мене любить. Сьогодні понеділок. Я прокинулась, прийняла всі ванні процедури, одяглася:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Пішла на перший поверх, там були батьки, але Тоні не було. -А де Тоні? -Пішов кудись, йому Майк зателефонував.- сказала мама. -Зрозуміло,- відповіла я, хоча мені було зовсім не зрозуміло, чому це Майк телефонує йому? Прийду в школу, дізнаюся. Сьогодні я йшла одна тому, що Джен також уже пішла, дивно. Я прийшла і побачила усіх моїх друзів. -Привіт!- посміхнулася я. До мене підійшов Майк, я думала що він мене поцілує, але... -Шлюха!- крикнув він, і кинув мені фото, де я цілуюся з іншим. -Як ти могла?- запитала Джен. -Зрадниця!- кричав Тоні, і вони пішли. -Але це все фейк! Я не цілувалася ні з ким! Я люблю Майка!- кричала я їм вслід, але вони не обернулися. Я бігла додому і плакала, батьки поїхали на весь тиждень на дачу, там були якісь проблеми, дівчата були в бабусі. Сльози текли з моїх очей, лилися по моїх щоках, стікали на одяг, а я не розуміла хто це зробив, навіщо і як вони повірили в це. Я забігла в будинок, впала на диван і лежала. Я дивилася в стелю, я не знаю скільки я лежала, але я мабуть виплакала майже всі сльози, адже ще досі сльози лилися. В будинок зайшов Тоні, побачив мене всю заплакану, червону і з розмазаною по всьому лиці тушшю, але пройшов повз мене. Потім прийшли всі друзі, і як я зрозуміла по сумках, вони будуть жити тут увесь тиждень. А я все ще лежала, сльози лилися з моїх очей, я була розпухша, та вся в туші. Звичайно, всі вони це побачили. До речі, цей тиждень школа буде закрита, адже через якусь хворобу, нам повідомили про карантин. Вони були в кухні, я вийшла з кімнати і попрямувала до себе в кімнату. Щоб дойти до сходинок на другий поверх треба пройти через кухню. Я подивилася у дзеркало, і зрозуміла, що я страшна і запухша. Хоча мені всерівно, це їх провина. Коли я пройшла повз них я побачила на собі їх погляди, вони був ненастливими. Я сіла на сходи і почала плакати. -Слухайте, мені її шкода, може це дійсно фейк?- запитала Джен. Вона завжди розуміла мене, і я сподівалася, що вона їх переконає. -Ага, так, показуха це все,- сказав Метт. Я думала він добрий. -Метт, заткнись, вона ніколи в житті не випендрювалася, це не та людина, вона найдобріша, найвірніша і найкраща людина з усіх, кого я знаю, Тоні, Ем, ви ж знаєте її!- кричала Джен. -Ні, це вона.- сказав Тоні. В мене в грудях усе завмерло. Мій найрідніший, улюблений брат назвав мене зрадницею. Я побігла по сходах. Увесь день я плакала, поки ввечері не захотіла поїсти. Я одяглася:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Я спустилася донизу, я ще досі була запухша, але сльози вже висохли. На кухні нікого не було, але я чула як вони дивилися фільм у вітальні. Я не хотіла бачити їх, йти туди тому я зробила собі салат і швидко поїла. Я піднялася нагору і заснула.
