- Можна і не так офіційно. - фиркнула Елеонора. - Для вас я Еля. - мило відповіла Еля дивлячись на мою маму.
- Ну щож Марк тебе проведе до гостьової кімнати. - сказала мама.
- І візьми валізу в коридору, - доповнила вона.
Я взяв дуже важку валізу та пішов на другий поверх де була гостьова кімната, а за мною пішла Еля.
Я відчинив кімнату та поклав валізу.
- А є ключ від кімнати? - запитала вона.
- А навіщо? - здивовано запитав я. Дійсно, що вона збирається в ній робити?
- Я маю на це право! - фиркнула вона та гримнула дверима перд моїм носом.
- А тобі не потрібна допомога розбирати валізу. - запитав я. Я це навідь не запитав заради того щоб я дізнався не примає при собі ножа, а просто так. Мені цікаво хто вона і гавіщо вона тут.
- Ні, надто багато честі як для тебе. - відказала вона.
Я спустився на кухню. За столом сиділа мама та мій старший брат Луі.
- Мамо, а хто ця дівчина? - запитав я коли зайшла на кухню показуючи пальцем в сторону там де гостьова кімната.
- Це сестра Анастасії. - сказал печально вона. І я згадав хто така Анастасія. Ми колись дуже дружили з їхню родиною і ходили до них в гості. Я ще був закохан в Анастасію. Пам'ятаю, що в неї була молодша сестра, але я її не дуже пам'ятаю. Тоді Елі було приблизно 12, а Анастейші 14. Вона була старша за мене на 1 рік. - Так ось... Її мати померла 3 роки тому, а Анастейша рік тому, в авто катастрофі. Її батько дуже почав пити тому я вирішила її приютить до нас. - розповіла вона. Мені дуже стало школа.
- А ти, що не знав? - запитав Лу.
- Ні, а ти знав? - запитав я.
- Давно!
- А мені чому не розповіли?
