Щось довго вона одягається. Я вирішив подивитися, що вона так довго робить. Я плстукав і не дочикавшись відповіді зайшов.
Еля фарбувлася. Вона фарбувала вії. Я підійшов до дзеркала в яке вона дивилася і став коло нього, щоб слідкувати як вона фарбуєтся.
- Ахахах - почав сміятися я.
- Що? - здивувалася Еля.
- Чому ти коли фарьуєш вії відкриваєш рота?
- Так всі дівчата роблять. - сказал вона закриваючи туш.
- Моя мама так не робить.
- Ооо ти слідкував як твоя мама фарбуєтся?
- Проїхали
-Добре я готова- вона обернулася до мене. Еля була одягнути в короткі шорти та білу футболку з кармашком на грудях.
-Пішли.
Ми вийшли з будинку і як назло нас по дорозі зустріла мама.
- Ооо привіт голуби- радісно мовила мама
- Мам! - крикнув я. А Еля і мам мА посмеялись.
- Ну все не буду вам заважати
Я звичайно люблю свою маму, але деколи вона перегинає палку.
Ми гуляли розмовляли про все на світі. Але я хотів дізнатися більше про неї.
- Знаєш, а ми з тобою так і нормально познайомись. - сказав я. - Можливо трішки розповівш про себе? - запитав я. - Бо я лиш знаю, що тебе звати Елеонора і... і все - хотів сказати про те, що вона сирота, але не хотів образити.
- Та, що іще про мене можна знати.
- Ну скільки тобі років? В якому ти класі? В якій школі? - почав задавати запитання я.
- Ну мені 15 я навчаюся в 10 класі на домашньому навчанні.
- Ого, а відколи?
- Всё життя
- Ти ніразу не була в школі?
- Була, але не для навчання.
- Доречі ми прийшли! - крикнув я.
- Ні фіга собі! Тут так гарно. - я її привів в моє таємне місце. Це був такий високий горб на якому було видно місто.
- Я тут люблю сидіти один, думати про серьозні речі. - ми з нею сіли на край і дивилася на місто. Вже був закат і було чарівно гарно. Вона така мила та маленька. Знею так цікаво. Напевно я закохуюсь?
