На наступний ранок вона навіть не вийшла з кімнати. Мама почала мене розпитувати про Елю. Я не міг нічого відповісти.
Я вирішив розповісти піднятися на другий поверх. З кімнат Елі я почуваєш приємний голос. Це не було похож на живий. Було чутно, що це запись. Коли я підійшов побоище то почув як Елеонора підспівувала. Це буда лагідна мелодія.
І я без стукоту зайшов до кімнати. Швидко звелася з ліжка Еля. Вона витерла сльози.
- Що це за чарівний голос?- запитав я. Чесно я очмкував грубу відповідь.
- Це моя мама... це запис на касеті як вона співала мені колискову.
-... Я хотів вибачитись. Незнаю, що намене найшло. Я не вмію вибачитись тому просто вибач.
В відповідь вона просто похитнула головою.
