У вас колись було відчуття ніби ви народились не у той час, не в ту епоху? Таке відчуття виникає у мене щоразу як бачу своє відображення. А виною цьому є ліловий колір очей..
За вікном 1892 рік, весна - природа навколо так і випромінює гармонію та спокій. Країна в якій я живу, а саме Чосон, переживає ненайспокійніші часи - народ не задоволений правлінням монарха, і з кожним днем до лав незадоволених приєднується все більше і більше. Не за горами революція.
«Який жах!» - сказала б якась моя звичайна дівчина-одноліток, а може вони взагалі не думають про такі глобальні проблеми, не маю найменшого поняття, мене не можна назвати "звичайною". І справа не так у зовнішності, до лілових очей додайте русий колір волосся, як у моєму світогляді. Якщо попросите коротко описати, що я думаю про навколишні події - мене все влаштовує, хіба що людей занадто багато. У мене є робота без чіткого графіку та місця проживання, але платять добре. Одним словом все чого хоче звичайна молода душа. Але як вже було сказано, я не "звичайна".
Моя робота - вбивати людей.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Одна історія на двох
Lãng mạnДія відбувається у Кореї ХІХст., незадовго до початку революції. Саме там за незвичних обставин зустрілись наші герої: наймана вбивця і наглядач провінції Кьонсон..
