Одна історія на двох

Частина 4

  О шостій я стояла перед воротами, хоча метушилася не знаючи куди подітись підходить набагато краще.

 —А я думав, що доведеться тебе шукати. - погано, його усміхнене обличчя впливає на мене дуже погано. Він взяв мене за руку і ми швидким кроком відправились в одну з віддалених частин міста.

  Не зважаючи на свій високий статус Чонім Тан Джин завжди вдягався доволі просто, але цього разу він перевершив сам себе. Склалось враження, що він відібрав одяг у когось зі слуг...

 —Ти не переживаєш, що наглядача провінції побачать в такому вигляді? - ми все ще йшли доволі швидко, але він різко зупинився.

 —Невже моя "дружина" хвилюється за мене? - я хотіла сказати ні, але він аж "світився" від радості, тому я кивнула в знак згоди.

  В наступну секунду я кляла себе за той кивок. Тан Джин, втративши відчуття часу, простору і мабуть самоповаги, обійняв мене і почав кружляти. Здавалось ніби увага всього світу була прикута до нас. Старші жіночки посміхалися перешіптуючись про двох, від яких так і віє коханням. По обличчях дівчат було видно, що вони заздрять мені, а діти, доволі різної вікової групи і статі, захоплено кричали вимагаючи поцілунку. Джина це явно не хвилювало, а я хотіла провалитись крізь землю.

  Через декілька хвилин емоції Тан Джина стабілізувались і ми рушили далі.

  Літо лише починалось, але в західній частині міста проходив фестиваль. Тут не було людно, але перше, що ми зробили це купили маски: Джин демона, а я лисиці. Ось так "замаскувавшись" ми почали оглядати фестиваль. А не зважаючи не невеликі розміри подивитись було на що.

  Я не описуватиму, що ми бачили, це не дуже цікаво та й майже нічого не пам'ятаю, все через Джина. Він не відпускав моєї руки, змусивши забути про решту світу. Добре, що ми були в масках, якби хтось побачив моє обличчя сказав би, що в мене жар. І все ж мені було комфортно поруч з Джином.

  От-от мали почати запускати феєрверки, а так як це був перший раз коли я бачила їх, мене переповнювали емоції.

 —Дивись, дивись! Це так красиво! - я кричала показуючи в небо. Але він не дивився на феєрверки, натомість розглядав моє лице(я зняла маску так як вона звужувала поле зору). Даю гарантію воно було смішним. Я весь час порівнюю Джина з дитиною, але в той момент мій вигляд.був явно не як в дорослої людини.

 —Чому ти не дивишся? Все ж пропустиш. - я перевела свій погляд на Джина, і зрозуміла, що він дивився на мене ніжним, ласкавим поглядом.

 —Ти прекрасніша за всі феєрверки. - моє лице залилось рум'янцем, а весь світ заграв небаченими до того барвами..

 —Я люблю тебе! - слова зірвались скорше ніж я все обдумала.

  Здивовані обличчя. Кров, що вдарила в голову змушуючи "протверезіти". Незнайома дорога. Я втекла до того як він встиг щось відповісти .

  Опам'ятавшись я зрозуміла, що заблукала. Хоча яка тепер різниця, мені нема куди вертатись.

  Я бездумно бродила вулицями. «Усім дурепам дурепа!.. Що ти наробила? Ти мала його вбити! ВБИТИ!» - я впала на коліна і по щоках потекли сльози..

 —Браво! - вигук супроводжували аплодисменти. — Чудова вистава, Сузу! - цей голос змусив мене здригнутись, він належав людині, яку я ненавиджу. Його звали Кім Ра Сок, але всі називали його Кіра. Під "всі" мається на увазі членів банди найманих убивць, до якої і я з ним належимо. Я знаю цю жахливу людину з дитинства, і можу сказати, що він не змінився, хіба що став жорстокішим. Його поява означала лише те, що я "не впоралась" із "завданням" і він тут щоб "прибрати" за мною.

 —Я спостерігав за тобою остання два тижні, і можу сказати, що ти чудово вжилась в роль. Навіть занадто. - останню фразу він сказав так, що по спині побігли мурашки. Я все ще сиділа на колінах спиною до нього. Намагаючись придумати як вибратись із цієї "халепи", я й не помітила як він наблизився впритул.

 —Втрачаєш форму. - на його обличчі з'явилась глузлива усмішка, — Мені надоїла ця низькосортна "вистава". Час би її закінчити. - мене передьоргнуло. В голові крутилась лише одна думка: «Як там Джин».

 — І так, я даю тобі вибір. Або ти завершуєш почате сама, або я вб'ю всіх в тому домі, враховуючи тебе. - з моїх очей текли сльози, я не могла вбити Джина, але й смерті решти не хотіла.

 —Є ще третій варіант, - на його лиці знову заграла хитро-глузлива усмішка, — Ти станеш моєю дружиною, натомість загине лише Чонім Тан Джин. - ці слова остаточно зламали мене.

 —То як? Що обереш?

 — Я вб'ю його сама..- я швидко підгялась витерши заплакане лице. Тепер на ньому лише байдужий холод.

 Моє серце - вмерло.