Любов на кінчиках кликів

16 частина

Звісно я злякалась, звичайна людина такого не вміє, і можливо це їх буде лякати. Так, але з цим змінится моє життя. Я хотіла стати сильнішою щоб захищати самих близьких мені людей або хотя би себе.
__________________________ _______________
Після мого перебування в лікарні добряче похолодало. Я недовго змогла грати роль чокнутої, і тому йду до школи.
-Емма!- я почула знайомий голос і повернулас, це була Діана.
-Цілий тиждень від тебе ні єдиної ознаки на життя, де ти була, я хвилювалась.
-Вибач, були деякі справи, я теж скучала.
-А подзвонити?
-Я..телефон загубила.
-Браво, тобі ще оскара потрібно дати.
-Ага.-я легенько всміхнулась.
-Все а тепер чапай до школи, 20хв до уроку.
Після трьох уроків я вирішила трішки погуляти, розвіятись, а то скучно просто сидіти в класі.
Погулявши недалеко школи, вирішила піти за школу. Там тихе місце яке мені дуже сподобалось.
За школою на моєму кругозорі з'явилась Катя моя однокласниця, не погана дівчина і дуже спокійна.
-Привіт Емма.
-Привіт, що робиш?
-Та так, нічого, просто стало скучно
Вона ще щось мені говорила аое я її не слухала, чомусь вся увага впала на її шию."Їсти захотілось"
На секунду в голові затьмарилось, в жилах запульсувала кров і ......мої зуби вціпились в шию дівчини. Вона почала падати, і тоді я встрепенуласт. "Що я роблю?!"
Я злякалась самої себе. Ззаді почулися кроки, хтось біг сюди.
-Емма!Емма!
Влад після того разу в моєму будинку, я його небачила. З очей потекли сльози.
-Я її вбила?
-Ні, ні!
-Я....вбивця.
-Неплач послухай мене...чуєш неплач.-він давно тримав своїми руками моє обличча.
-Що зі вною, чому я така.-сльози збігали по моїм щокам.
-Я тобі все поясню тільки не плач добре, заспокойся.
-Я чесно не.......-невстигла я договорити як він вціпився в мої губи, чомусь було так тепло.
Сльози самі по собі перестали текти, я була в шоці як він посмів.
-Що ти робиш?!
-Невже це твій перший.....вибач я незнав я хотів тебе заспокоїти.....................