Любов на кінчиках кликів

13 частина

Влад...Кров... Холодно...Очі налиті кров'ю.
Все це виглядає так смішно і знайомо. Ці очі...я їх вже бачила. Де?
Я хотіла нормального життя... Жити тихо і спокійно... А получаєтся все ось так.
Я подяча проблема або як приманка для проблем.
-Емма,Емма!
-Що.
-Ти як?
-Погано
Влад подзвонив в швидку допомогу. Я збрехала зі мною все добре, але ліпше я булу під нагладом чим вяжусь ще в якусь проблему.
Приблизно через 30 хв я вже була в палаті.
-Привіт, мене звати Анна як ти.-до мене зайшла молода медсестра.
-Ніяк.
-Тебе щось болить
-Можливо
-Гаразд, давай я тебе відведу на обслідування.
Я махнула головою в знав згоди. Мене водили по різних лікарах і от діло дійшло до психіатра. Я постукала в двері:
-Так, заходьте.
-Доброго дня мене звати Емма Крофт.
-А так, так називай мене Марія
-Добре.
-І так розкажи як ти себе почуваєш.
Час настав тепер мені потрібно просто показати себе психічно хворою і все.
-Знаєте, я боялась комусь розказувати, але я довіряю вам. Я чую голоси вони кажуть мені що робити, я ЇХ бачу!
-Кого.-більш злякано спитала лікарка Марія.
-ЇХ.-ще трішки і буде фініш. Вони недозволяють розказувати про них.
-Так все ясно.
Лікарка Марія до когось подзвонила і попросила зайти.
Через декілька хвилин в дверях стояла Анна. Підчас їх перешіптувань Анна нераз з хвилюючими очима дивилась на лікарку Марію.
Дещо я встигла вловити одне слово "Шезофренія"
Ха попались.
Через деякий час мене відвели в палату і сказали щоб я була тут.

Вітаю з хеловіном. Насчот того що я обіцяла я нехотіла порушувати обіцянок, але телефон мене підводить тай в мене не все гаразд було😢 але зараз все ок такщо булу старатися😉