Любов на кінчиках кликів

11 частина

- Я, спала?
-Так, що сталось, чому ти кричала.
-Я........ Де я?
-В медпункті
-Ясно.
Я говорила спокійно, мені було все одно. Я не знаю з ким я розмовляла сил не було відкрити очі, але це був хлопец, можливо Влад.
-А чому я тут?
-Ти не пам'ятаєш?
-Ні.
-Ясно. Тебе щось болить?
-Не знаю.
-Як це ти не знаєш?
-Я нічого не відчуваю...... Так чому я тут.
-....... А......... Ти, ти знаєш хто я?
-Знаю...... Чому ти не хочеш відповідати на моє запитання.
Він просто вийшов, а я так і не відкрила очі.
*Діна*
"Хм дивно Емма пропустила урок. Вона ніколи так не робила. "
Мої роздуми перебив Влад який проходив коло мене.
-О привіт
-Ага
-Що за "Ага"
-А нічого просто задумався.
-Ну я бачу..... І так, що вже встиг натворити.
-Ее нічого чому ти так думаєш.  Враз йому стало не комфортно зі мною.
-Ясненько все з тобою що ти вже Еммі зробив
-Я.........
-Мм?
-Я........ Не хотів.
-Тільки не кажи що ти.... О Боже де вона?!
-В медпункті....
-Ти провірив як вона
-Так, вона нічого не пам'ятаєш.
-Знаєш якщо вона би згадала, ти знаєш правила
-Угу
-Як це сталось?
-Ніяк
-?
-Ти ніколи не зрозумієш, останній раз коли я став тим монстром все закінчилось плачевно.-він перейшов на крик. Я..... Я боюсь самого себе, як я можу бути впевненим коли це буде знов.
Він просто пішов. Я ще досі стояла в ступорі, і що тепер робити.
*The End Діна*
Цікаво скільки я тут лежу. Можливо це був просто дурний сон. З не хотя я відкрила очі.
-Мм? Це не медпункт. Це моя кімната? Але як... Я, тут давно не була. Можливо ще один сон.
Походивши по будинку ще деякий час я зрозуміла, це, не сон.
-Але чому я тут. Хм? Що це.
На землі лежало щось схоже на..............