Любов на кінчиках кликів

20 частина

Після уроків я довго думала, скільки існує таких вампірів, хто виробляє ті таблетки, з чого все розпочалось.
Як я і думала відповідів мені не дали.
-Слухай якщо тобі це все так цікаво то запитай у Влада, він точно знає. -відповідала Діана.
-Уф, я не бачила його ці дні.
-Звісно ти його не бачила ти завжди або дома або в класі, навіть на перерві.
-Я нехочу нікуди виходити, так буде краще і для мене і для інших.
-Я розумію, але не можна стояти на місці потрібно бороти свої страхи, потрібно рухатись завжди в перед. -вона яскраво усміхнулась від чого стало так тепло на душі.
-Так, ти права.
.............................
Того ж дня. Вечір.

Домашнє писати було ліньки. Було дуже скучно тому я вирішила прогулятися.
Вдягнувшись потепліше і взявши рюкзак вийшла з будинку. Вже смеркало, але було тільки 5 година.
Все було чудово, свіжий вітер дув в лице, люди юрбилися поспішаючи додому, подивившись на небо з якого помалу падав лапатий сніг я задумалась а скільж вампірів зараз живе в моєму містечку зі всіх я знаю тільки трьох і звісно я. Можливо ці всі люди що спішать до дому теж вампіри, або вони навіть не замислювались про їх існування. Всі ці роздуми так втомлюють і наганяють голод.
Звичайний чи нестача крові?
Мою увагу привернула жінка, дівчина в якої була оголена шия незважаючи на те що було дуже навіть холодні.
Стоп! Отямся насправді ти цього не хочеш, тобі здаєтся.

Тим часом Влад
Дзвінок до Діани
-Алло
-Привіт Діна
-А привіт, чого дзвониш?
-Та хотів запитати, як ти?
-"Як я ", чи всетаки як почуває себе Емма?- з смішком спитала Діана