Любов на кінчиках кликів

10 частина

- Де це я. Так темно
Пройшовши в темряву десь вдалі виднілись двері. Я бігла до них. Ось так ще трішки. Я схопила за ручку, вони злехкісьтю відкрились і я війшла.
-Гм який знайомий аромат, приємний.
-Доню
-Що, хто це?
-Ми тут
Я обернулась і відчула щось тепле прокотилось по щоці і пощіпувало очі. На очі нас тупий скляний туман.
-Не плач доню.
Що,...я плачу останній раз я плакала місяця 3 назад перед тим днем коли я втекла.
Передімною стола знайома жінка але хто ж образ розмивався, але я змогла розгледіти інший образ, мого померлого батька. Він загинув в автокатастрофі, мати теж побивалася і почала пити невдовзі вона привела чоловіка і заявила що він мій новий тато. Я тоді вже не витримала і втекла.
-Мама, тато. -я під бігла і обійняла їх.
Яке приємне відчуття, так тепло, хотіла би я щоб так було завжди.
- Мамо...... Тато........ Ми тепер завжди будемо разом?
-Я би дуже цього хотіла Емма, можливо ти не знаєш, але зараз ти бачиш нас останній раз.
- Що!? Чому?
- Я хотіла попрощатися. - в мами очі були повні сліз, було видно вона стримується. Вибач ..... Я жалію за все що зробила,....... Я перед тобою дуже винна.
- Мамо не потрібно вибачатися просто пообіцяв що завжди будеш зі мною.
Почувши мої слова мама не мала більше сил і заплакала.
- Я...... Ти.... Ти більше мене не побачиш мій кінець настав. - на цих словах мама з татом почали пропадати. Але знай ми тебе дуже любимо.
Мромовивши останне слово вони зникли, розвіялись наче прах " Я тепер зовсім одна", "Я не хочу більше жити", " Я нікому не потрібна". В мене в голові промелькували різні фрази, не витримавши я закричала, і....... пробудилась.
Хтось мене трусов за плечі, але це було не важливо тепер я хотіла тільки одного заснути навік...............