12 частина

269 24 2
                                    

На землі лежало щось схоже на лист.
Це був складений в двоє аркуш паперу.
Там було написано:
*Еммо якщо ти читаєш цей лист значить я вже померла. Можливо я встигну вибачитись, але якщо ні вибач...
Я хотіла тобі тільки щастя але не витримала сама. Зараз я в лікарні і зовсім скоро зустріну твого батька я буду скучати, але краже щоб я побачила тебе через міліон років. Я не змогла відновити щасливого життя так збудуй його ти, доню.....
І ще одне дім я переписала на тебе. Щасти.*
Враз серце зупинилося і забилось так швидко і голосно що здалось відголосся було повсюду.
-Що ти тут робиш?
-!
-Я не буду перепитувати
Це був мій відчим.
-Це ти тут що робиш.
-Я?  Я тут живу.
-Вже ні.
-Думаєш я тебе послухаю? Хах ти помиляєшся милочка. -він підійшов ближче. Хм а ти нічогенька.
-Відійти бо.
-Бо що викличеш поліцію.
Швидким рухом він взяв мене за зап'ястя і кинув на диван
-Не брикайся бо буде боляче.
Його руки дуже мене притиснули я не мала сил щоб втекти. І знову зрадницька сльоза прокотилася по щоці. І так и все закінчиться, я не хочу.... Я так не хочу!
Враз брязкіт стікла і...... Я бачу Влада.

Вибачте я мала випустити частину вчора, але в мене були не поладки з телефоном, я не хочу змішувати графік випуску тому завтра теж буде частина як і обіцяла😘



Любов на кінчиках кликівWhere stories live. Discover now