Лють Тигрокігтя

Розділ 6

Тигрокіготь блискавкою вискочив з кущів і вчепився в вузьку спину Вітрогона. Бурий вояк впав, як підкошений. Тигрокіготь впився кігтями в горло жертви, стримуючись, щоб не завити від насолоди, коли кров полилася йому на лапи. Він почув, як позаду тікають Мишошубка і Шипокіготь, їх кроки швидко затихали вдалині.
"Боягузи!" - сплюнув Тигрокіготь.
— Великий Зореклане! — ахнула Бурошубка — Ти вбив його!
Тигрокіготь зліз з нерухомого тіла Вітрогона.
— Йому треба було реагувати швидше, — нявкнув смугастий вояк.
Білогорлик на тремтячих лапах підійшов ближче і опустив голову, обнюхуючи шерсть Вітрогона.
— Але... він же не очікував нападу! Він просто патрулював.
— Справжній вояк завжди готовий! - прогарчав Тигрокіготь — А тепер хто допоможе мені знайти інших?
Кігтеморд провів лапою по землі.
— Навіщо? Ми і так зайшли на їх територію. А ти вбив вояка! Ми не хочемо, щоб наші одноклановці були втягнуті в битву з Громовим Кланом. Ми ще недостатньо сильні для цього!
Тигрокіготь здибив шерсть на загривку.
— Для нападу на інший клан завжди є причина! Більше території, їжі, можливість показати свою силу
— Але ми слабкі, — заперечив Шрамощур — І нам не варто відбирати у Громового Клану територію або полювати на їх дичину.
Вдалині почувся шум наближаючихся котів, вони продиралися крізь підлісок, не піклуючись про те, скільки дичини вони при цьому розполохають. Кігтеморд виступив вперед.
— Тигрокігтю, ми прийшли сюди полювати, а не воювати. Нам не перемогти в цій битві. Не зараз.
Бурошубка нервово переступила лапами:
— Нам потрібно забиратися звідси!
Тигрокіготь опустив шерсть на загривку.
«Змусь їх подумати, що рішення відступити — твоє, а не їх, — попередив голос в голові. — Інакше це буде самою дурною річчю, яку ти коли-небудь робив».
— Гаразд. Це,— Тигрокіготь штовхнув тіло Вітрогона, яке здригнулося як ​​листок від подуву вітру — буде недвозначним знаком, що Тіньовий Клан знову набирає міць! —кііт махнув хвостом, і в наступну мить Кігтеморд, Бурошубка і Шрамощур пірнули в кущ бузини і помчали назад до Громошляху.
— Це я наказав вам відступати! Запам'ятайте це!
Білогорлик стояв на місці, зарившись носом у ще теплу шерсть мертвого вояка.
— Ти йдеш? — заричав Тигрокіготь. Білогорлик не ворухнувся — Чекаєш, доки прийдуть твої приятелі з Громового Клану? — плюнув Тигрокіготь — Я знав, що тобі не можна довіряти. Тобі більше не раді в Тіньовому Клані, запам'ятай мої слова!
— Туди! - заверещала Мишошубка з-за кущів папороті — Швидше!
Тигрокіготь понурив голову і принюхався. За їдким запахом Громошляху він розрізнив запахи швидко наближаючихся Вогнесерда і Білошторма. Незважаючи на бажання залишитися подивитися, як вони сумують за Вітрогоном, він розумів, що з усіма відразу йому не впоратися. Кіт розвернувся і шмигнув у кущі бузини за мить до того, як Вогнесерд вискочив на галявину.
— Він мертвий! — гірко завив Білогорлик.
Тигрокіготь вискочив з-за кущів і помчав по стежці через папороті. Тонкі гілки били шкуру, жалили очі. Він зупинився на узбіччі Громошляху, його боки роздувалися від швидкого бігу. Раптом, на подив Тигрокігтя, віддалік з'явився важко дихаючий Білогорлик, той продирався крізь папороті. Його очі були розширені, щока - покрита кров'ю.
"Невже він веде їх на Тіньовий Клан? — задумався Тигрокіготь, приготувавшись бігти, щоб попередити інших — зрадник!"
Вогнесерд з'явився ззаду Білогорлика, і чорно-білий котик обернувся, втупившись на рудого кота.
«Приводь кого завгодно! Я вб'ю всіх!» — поклявся Тигрокіготь.
Не сказавши жодного слова Вогнесерду, Білогорлик кинувся на Громошлях. Тигрокіготь ледве встиг відскочити, повз промайнула Потвора у супроводженні їдкого диму і розкидаючогося піску. Коли пил осів, він побачив Вогнесерда.
«Потвора збила Білогорлика, — примружився Тигрокіготь — Громовий Клан все ще збирається нападати?»
На твердому чорному камені розпластився Білогорлик. Вогнесерд підбіг до нього, схилився над тілом і, здається, заговорив з вмираючим, але його слова потонули в реві іншої Потвори. Коли Тигрокіготь зміг знову побачити Вогнесерда, той уже стояв. Білогорлик витягнувся у його лап, розкриті очі були скляні, з рота бігла цівка крові. Тигрокіготь настовбурчив шерсть. Вогнесерд дивився прямо на нього.
— Посилаєш на смерть маленьких доходяг? Так тепер Громові воєводи захищають свою територію? — прогарчав Тигрокіготь.
У відповідь Вогнесерд прожогом кинувся до нього, прослизнувши між двох Потвор, і вчепився в Тигрокігтя. Захоплений зненацька, Тигрокіготь відштовхнувся, відчуваючи запах Громового Клану. Вогнесерд вдарив його по ребрах, але Тигрокіготь, зігнувшись, вивільнився і відкинув рудого кота. Навалившись на нього всією своєю вагою, Тигрокіготь запустив кігті в шерсть на горлі Вогнесерда.
Лють палала всередині нього.
— Ти добре чуєш мене, кицюня? — прошипів він — Спочатку я вб'ю тебе, а потім і всіх твоїх вояків - одного за іншим!
Раптово почулися швидко наближаючіся кроки, і чийсь голос проурчав Тигрокігтю прямо над вухом:
— Думаєш, ми дозволимо тобі боротися самотужки?
Він обернувся і глянув в голодні очі Чорнонога.
— Ні, друже мій, - нявкнув Тигрокіготь. — Я знав, що ви прийдете.
Тигрокіготь зазначив, що Чорноніг привів із собою майже всіх здорових котів, в тому числі і Бурошубку з Шрамощуром. Мишошубка і Білошторм вискочили з-за кущів, одночасно і коти Тіньового Клану перетнули Громошлях. Громові вояки билися хоробро, але були в меншості. Хоч Вогнесерд і зумів вирватися з лап Тигрокігтя, цю битву Громовому патрулю не виграти.
Мауглі підскочив до Вогнесерда і вчепився йому в передню лапу. Воєвода спіткнувся, і Тигрокіготь піднявся над ним, готуючись завдати смертельного удару. Очі Мауглі переможно сяяли. Раптом живіт Тигрокігтя пронизав страшний біль, і він в подиві подивився вниз. Могутній сірий кіт вдарив його в беззахисний живіт, роздерши ледь зажившу рану. «Сіросмуг! А він що тут забув? Він же живе в Річковому Клані!»
Тигрокіготь схопився і озирнувся. Тепер його котам протистояли не тільки три Громових вояка. Здається, цілий патруль Річкового Клану прийшов на виручку Вогнесерду. «Вічно покладається на чиюсь допомогу!» — сплюнув Тигрокіготь. Він напружився, коли Вогнесерд із Сіросмугом одночасно напали на нього з двох сторін. Вояк відступав назад, до Громошляху, але раптом спіткнувся об гілку ожини і важко впав на землю. Кіт озирнувся і побачив, як Мауглі і Чорноніг б'ються з смердячими рибою котами.
Кігтеморд і Бурошубка, важко дихаючи, відступали до краю Громошляху, вони були всі покриті подряпинами.
  Вогнесерд глянув на відходячих Тіньових котів, і Тигрокіготь відчув, як рудий кіт трохи послабив хватку його плечей. Знову зігнувшись, він вирвався і побіг до Громошляху. Кіт чув інших котів Тіньового Клану, що біжать позаду нього, але не сповільнювався, поки вони не опинилися глибоко в сосновому лісі. Він зупинився на галявині серед ожини, живіт горів від болю, подряпини на морді щипали.
Навколо нього зупинилися інші коти і стали зализувати рани. Тонесенький голосок завивав у вухах. «Ти втік! Ти повинен був залишитися і боротися! Ніколи не задумуй битви, які ти не зможеш виграти, дурень!"
Тигрокіготь підняв голову.
— Треба повідомити іншим, що на нас напали без причини! — наказав він.
Зустрівшись поглядом з Кігтемордом, він дочекався його кивка і продовжив — На жаль, Білогорлик віддав своє життя, намагаючись врятувати товаришів від жорстокості Громового Клану. Він загинув в пазурах Вогнесерда, намагаючись дістатися до нашої безпечної землі.
***
— Жоден вояк не вб'є мого одноклановця, не відповівши за це! - прогарчав Кремнеіклий — Дозволь мені повернутися до Громового Клану і помститися за смерть Білогорлика!
  Тигрокіготь торкнувся хвостом плеча Кремнеіклого.
— Терпіння, мій друг! Річкові коти можуть все ще чекати нас.
Почекаємо, поки Громовий Клан  залишиться на самоті, і тоді знищимо його, не втративши ні краплі нашої крові.
— Білогорлик помер недаремно! — закричала Бурошубка, і її одноклановці приєдналися до сумного благання.
— Цього разу Громовому Кланові пощастило, — нявкнув Тигрокіготь, коли вони затихли — Але ми  не програли цей бій. Просто він відкладений на деякий час.
Він зустрівся поглядом з Чорноногом. Білий кіт, здавалося, розумів, до чого схиляв Тигрокіготь. Все, що сталося сьогодні, треба уявити як трагедію з Білогорликом і привідом помститися Громовому Клану, коли з'явиться можливість. Незабаром дні воєводства Вогнесерда над цим збіговиськом любителів домашніх кицюнь закінчаться...