Я моментально протверезіла, швидко, як тільки вийшло, злізла з нього і одягла свою футболку. Ні, ні, так не можна робити. Я вже взяла свій ранець і зібралась втікати з того місця. Мені так соромно. Я моментально відкрила двері і вибігла з того приміщення. Я чула, як він вигукував моє ім'я, але не зважала на це і бігла ще швидше. Відбігши на далеку відстань від того місця, я зайшла в парк і сіла на лавку. Очі на мокрому місці. Як я могла так піддатися почуттям? Мій телефон розривався від дзвінків і повідомлень, я не можу більше з ним бачитись, мені противно від самої себе...
Посидівши в тому парку ще з години дві, я встала з лавки і пішла в сторону гуртожитка. Тяжкий день. Він би міг бути просто неймовірним але я все зіпсувала. Я вже себе навіть не картала за мою поведінку. Я відкрила телеграм і зайшла в діалог з Олегом. Було 23 не прочитаних повідомлень від нього. В яких він просив пробачення. Я не збираюсь на них відповідати. Не швидким кроком я рухалась в сторону гуртожитка, обдумуючи все, що відбулось сьогодні. Які дивні відчуття. Я його хотіла.
***
Я вже лежала на своєму ліжку. Телефон не перестає вібрувати від повідомлень та дзвінків. Моєї сусідки не було, це досить дивно, що за цілий день я її не бачила і що я з нею не знайома. Закинувши декілька потрібних зошитів у ранець, я переодяглась в піжаму. Я закрила очі і моментально провалилась в сон.
На наступний день. 07:45.
Прокидаюсь від будильника, мої очі підпухли від вчорашніх сліз. Не хочу нікуди йти, хочу лежати на ліжку, закутавшись в ковдру, і дивитися серіал. Тяжко видихнувши я вилізла з-під ковдри, і пішла вмиватися. Швидко зробивши водні процедури, я намалювалась і зав'язала акуратну дульку. Прийшовши в кімнату я підійшла до своєї шафки, я відкрила її і втупилась туди. Питання: що одягнути? Мій погляд впав на сині джинси і футболку з логотипом мисливців за привидами. Я швиденько переодягнулась, взула кросівки взяла ранець і вийшла з кімнати, закривши її на ключ. Одягла навушники, включила музику. На екрані вибило 37 пропущених дзвінків, і близько 50 повідомлень від нього. Потрібно розслабитися, піти погуляти в парку, або прогулятися по магазинам. Перша пара була історія України. Чудово. Зайшовши в клас, я сіла біля подруги, я не хочу їй розповідати, що вчора трапилось. Не маю бажання. Поцілувала її в щічку і сіла на стільчик. Почалась пара, я записувала все, що говоривла викладачка, все таки буду здавати ЗНО з історії, тому, потрібно зубрити. Викладачу подзвонили і вона вийшла. Яна сопіла спершись на руки. Соня. Я відволікалась на телефон, я вирішила прочитати, що він написав.
Олег: я надіюсь, що ти нормально зайшла до гуртожитку. Вибач за те, що вчора трапилось, я винний, поспішив. Не ігноруй мене. Дай будь-ласка відповідь. Я готовий загладити свою вину...
Це останнє повідомлення від нього, яке було відправлене о 09.05, тобто, десять хвилин тому. Мені шкода, що він картає себе. Потрібно йому відписати. Лише я вирішила писати, як до класу зайшла викладачка і продовжила свою тему...
По закінчені пари, я зібрала свої речі, і вирішила сходити поїсти, тому, що я ще нічого від вчора не їла і це дає мені чути. Таке враження що там співають кити. Друга пара була фізкультура, можна прогуляти. Не розумію, навіщо художникам фізкультура? Хм, можливо, для того, щоб вони більше рухались, так як багато сидять згорбленими? Я вдарила себе по лобі від таких дурних думок. Я зайшла в своє улюблене кафе і замовила американо з круасаном. Витягнула телефон і почала набирати повідомлення.
Ася: вчора я зайшла нормально, все гаразд, не картай себе. І як ти хочеш загладити свою провину?
Відправивши це, мені принесли замовлення. Відклавши телефон, я почала насолоджуватись круасаном і американо. Мені моментально прийшло повідомлення від Олега.
Олег: вечером заїду за тобою, будь готова в 19:00;)
Я усміхнулась, надіюсь, все пройде добре, а не так як вчора...
