Настала ця довгоочікувана година, коли я нарешті зібралась, одягнула на себе спідницю, футболку, косуху та кросівки. На телефон прийшло повідомленя, в якому написано: «чекаю, виходи». Я перевела подих. Мені так стидно. Що між нами? Це звичайний поцілунок чи можливо щось більше? Я картала себе цими думками. Зібравши весь страх в кулак я вийшла з кімнати та замкнула її на ключ. Я спустилась на низ і сіла в машину. Як тут тепло. Мене кинуло в холодний піт. Що це зі мною? Я глянула на нього, чорна сорочка, чорні джинси білі кросівки, виглядає просто фантастично.
— Привіт, надіюсь, ти сьогодні не будеш втікати? – запитавши це він широко усміхнувся. Його посмішка просто зачаровує. Я не вірю, що цей красивий мужчина, сидить поруч зі мною і усміхається. Це так дивно, адже мені ніколи не приділяли так увагу, як він. Я зараз помру від задоволення і хвилювання.
— Привіт, я подивлюсь по твоїй поведінці, – сказавши це мої губи розпливлись в посмішці, – Куди ми їдемо? – я палала від цікавості. Я хочу дізнатись куди він мене завезе. Принаймі я надіюсь на те, що це не буде темний ліс, де він мене закопає, що мої батьки мене більше ніколи не побачуть. «Цікаво, як що я йому дам так скоро, я буду вважатись шлюхою?» Господи, що за думки? Що я таке говорю?
— Це таємниця, надіюсь, що тобі сподобається, – він завів машину і ми виїхали з території навчального закладу. На задньому плані грала тиха музика, спокійна і дуже мені знайома. Ми їхали в тишині, Олег був зосереджений на дорозі, а я дивилась у вікно. На моє коліно лягла його велика лодоня і він ніжно її погладжував, щоб не налякати мене. Мурашки подігли по всьому тілі, метелики залітали в животі. Я не стала забирати його руку, адже мені подобалось те, що він мене торкається. Неймовірні враження. Ми проїхали ще 20 хвилин і зупинились біля десятиповерхівки. Що ми тут робимо?
— Де це ми? – не витримавши запитала я. Можливо це його квартира?
— Виходи і побачиш, тобі сподобається, – ми вийшли з машини і він закрив її. Ну що ж, я відчуваю, що має відбутись люта жесть...
