Цей поцілунок тривав ще декілька секунд і ми відсторонились один від одного. Без лишніх слів, ми зайшли до кімнати, Олег закрив балкон, а я сіла за свій стільчик. Я наколола на виделку залишки салату, піднесла до рота і прожувала, Господи, цей салат ніколи мені не надоїсть, я б їла його днями і ночами. Я обдумувала свої останні дні, наскільки мені приємно бути поруч з цією людиною. Я задоволена, що склалось все саме так. Мені цікаво, що ж буде дальше? Все буде як зараз, чи це для нього просто розвіятись після колишніх стосунків? Можливо він просто хоче порозважатись зі мною? Мені набридло мучатись здогадками, тому, я вирішила запитати в нього на пряму, що і до чого. Я глянула на нього. Його обличчя було напружене, він швидко набирав текст на своєму телефоні, відписуючи на повідомлення, запитати його зараз? Чи можливо зачекати зручного моменту? Мені зателефонували, його увага сконцентрувалась на моєму телефоні. Він подивився, хто мені дзвонить. На екрані телефона висвітлилась фотографія Яни. Чудово, підходящий момент, щоб втекти від його напруженої гремаси. Я підняла слухавку і вийшла на балкон.
– Привіт, не пізно телефоную? - Яни голос звучав досить сумно, що заставило мою посмішку зникнути.
– Привіт, звичайно що ні, щось трапилось? - вона видихнула, а на задньому фоні було чути голоси, що відбувається?
– Мене положили в лікарню, кажуть, що потрібно прокапатись, аналізи погані, - було чути, що їй не дуже приємно про це говорити. Я почула, що заді відкриваються двері і Олег зайшов на балкон. Він обійняв мене ззаду, свої руки поставив на мій живіт, а його голова лягла мені на плече. Мурашки пробіглись по моєму тілі, що ж він робить зі мною? Він почав слухати мою розмову.
– А що кажуть, щось серйозне? Ти коли зможеш повернутись до коледжу? - я почала випитуватись, адже як я буду без свого живчика?
– Абсолютно нічого не кажуть, мама ходить як прибита мішком, а тато сидить біля мене, мабуть щось серйозне, раз вони такі.
– Я завтра тебе провідаю, тебе щось турбує? Я маю на увазі чи болить щось?
– Трохи голова болить але то, мабуть, від капальниць, що там в тебе цікавого? - вона вирішила перевести тему. Блін, я не хочу, щоб він чув, як я говорю з Яною за сьогоднішній день.
– Я зараз на побаченні, тому трохи не зручно говорити, давай, я завтра до тебе прийду, і ми поговоримо, гаразд? - мені ніяково її «відшивати» але нічого іншого не вдієш, поки Олег слухає мою розмову.
– О-о-о, я зрозуміла, Ась, гумкою користуйтесь, не хочу бути хресною так скоро, - вона почала сміятись, а я підхопила її сміх.
– В кого ти така дурна? Тої батьки такі розумні, а в них народився такий валянок як ти.
– То все мій брат Славік, ти то знаєш, - вона засміялась, – гаразд, посміялись тай годі, в тебе там побачення, а я зуби заговорюю, не забувай за гумку і вишли мені декілька фото, того ненаглядного, хочу подивитись на нього.
– Гаразд, люблю тебе, завтра прийду після пар, - сказавши це, я положила слухавку. Дурна дитина. Я видихнула і повернулась до Олега, він продовжував мене обіймати, не зважаючи на те, що я повернулась до нього обличчям. Підходячий момент, щоб запитатись в нього що між нами.
– Як там твоя подруга? - він збив мене з думок, як мило, що він вирішив запитати це.
– Зараз капається, завтра піду її провідати, куплю якихось смаколиків, та й посиджу з нею.- ми дальше обіймались на балконі, я вдихала його парфум і ще дужче прижимала його до себе. Хочу, щоб цей момент був вічним, самий час, – Олег, що між нами? - вся моя смідивість пішла в це речення, колінка трусились від його відповіді, адже тіло і голова не хотіли чути іншої відповіді як: «ти моя дічина» або «ти мені подобаєшся і я хочу бути з тобою».
– А ти як думаєш? - він був спокійним, неначе його щодня питають такі речі. Мене дивує його спокійність в такій ситуації і в одночас зачаровує.
– Я не знаю, як би знала, то в тебе не питалась, - я подивилась на нього, а він подивився на мене, таке відчуття, що дивився мені в душу, і бачив мої самі потаємні бажання та прихоті.
– Ти моя дівчина, можливо я трохи і спішу, але як що мені подобається людина, то невже я не можу бути з нею? - він усміхнувся і обійняв мене ще дужче, як я хотіла почути саме це, по тілу розвіялось тепло, і тремтіння зникло.
– Приємно чути, що я тобі подобаюсь, - я усміхнулась, він відсторонився від мене і витягнув пачку цигарок з кишені.
– Будеш? - він мені протягнув цигарку я взяла, він запалив собі і мені, я зробила затяжку, як я давно не курила, приємне відчуття, але не потрібно захоплюватись, знову може проявитись залежність. Докуривши, ми зайшли назад в кімнату, я допила своє вино, і почала збирати посуд, адже я не люблю коли безлад залишається після вечері...
