Зранку я поїхав навідати Адама, і так... ми помирились.Коли ми розмовляли з Адамом, мені подзвонив невідомий.
-Алло?
-Ті... кай...те....
-Що?!Ти хто?Жити надоїло?!
-Тікайте ви.... у... не....без...пеці....
-Що?!Та скажи нормально!
-Ви у небезпеці тікайте, на місто нападуть, будуть шукати вас... Особливо Адама Саллівана.
-Ти думаєш я тобі повірю?
-Коли я скажу 3 почнеться сирена, а на наступний день на місто нападуть.
-Я тобі не вірю...
-1...
-І?
-2.... 3....
Я почув сирену... дуже голосну....
-ТВОЮ Ж МАТЬ.АДАМ Я ЗБИРАЮ ШМОТКИ, ДЗВОНИ ДІВЧАТАМ ХАЙ ОДЯГАЮТЬСЯ І БЕРУТЬ ТІЛЬКИ НЕОБХІДНЕ.ШВИДКО!
Я швидко зібрав речі Адама, і поміг йому встати щоб він сів на пасажирські місця ззаду.Скло було затемнене там, і Адам був в безпеці.Ми заїхали за дівчатами Алекс сіла назад до Адама.А Сара на пасажирське спереду.
Пройшло 4 години
Вже як 4 години ми у дорозі, всі стомились але потрібно було тікати, я заїхав на заправку купив декілька сендвічів і 4 кави.Також воду, декілька батончиків і енергетики.
Д:Адам ти як?
Ад:Та нормально.
Д:Я надіюсь ви з Алексою вияснили відносини і помирились...
Ад:Вже давно)
У зеркало заднього виду я побачив як Адам усміхнувся і взяв руку Алекси.
Д:От і добре)Доречі Сара можеш будь ласка дістати енергетик?
С:Так звичайно.
Наступний день
Ми вже були у іншому статі.Але я продовжував їхати далі, я дуже переживав, адже я боявся за них, я хочу щоб з ними було все добре... чорт... Я.... Деймон Салліван, сильний вампір... і я боюсь....
Я припаркувався за парковкою щоб трохи відпочити.Слава богу Адам вже міг стояти і потроху розходжувався, поки ми відпочивали, Алекса помагала Адаму відновити ходу, а я оперся на машину та обіймав Сару, єдина людина яка мене оспокоювала зараз це Сара....
Трохи відпочивши ми знову сіли у машину і вирушили в дорогу.
Лишилось ще трохи і ми доїдем до квартири яку я зняв на час поки ми будем тікати.
В квартирі
Ми вже приїхали, розклали речі, і пішли по своїх кімнатах.Був день але я страшенно хотів спати, і все-таки заснув.
