Мій коханий вбивця [РЕДАКТУЄТЬСЯ]

1 Частина

*POV Автор*
Ця історія починається, ще з того часу коли Амі вчилася в старшій школі, тоді вона була популярною моделью, але після того як її зрадила Ізабель, дівчина стала посміховищем для всієї школи. Ось так це було...

*POV Амі*
Сьогоднішній день не задався, ще з самого ранку.

Спочатку я розбила маленьке наручне дзеркало, а потім пролила на себе гарячий чай і після цього мені прийшлось переодіватись.

(Її шкільна форма)

Не буду навіть казати, що до школи я і так запізнююсь.

Прийшла я аж перед тим як мав починатися 2 урок.

Я уже хотіла зайти до класу, але почула як Ізабель, Алексіс та Дана обговорюють мене.

Я вирішила поки, що не заходити до класу і послухати про йде їхня розмова.

Ізабель: Хах Амі така нікчемна, думає я і правда з нею найкращі подружки.

Алексіс: Точно, щей тобі свої секретики розказує, думає тобі це інтересно.

Дана: Та вона шаболда навіть незнаю як її взяли в модельний бізнес.

Після цих слів я не стала більше чекати і ввірвавшись в клас вирішила спитати в Ізабель на пряму чи наша дружба була для неї лише ігрою та фальшивкою.

Після цього я хотіла почути від неї що це жарт і вони мене так розігрують, але почула те що найменше хотіла...

Ізабель: Ти і вправду думала що я з тобою дружу? Хах та я б ніколи із такою як ти не дружила.

Дана: Мда, а ти і впрям наївна Амі.

До горла підійшов ком, а очі почали пощипувати від сліз які я тримала в собі.

Алексіс: Ну ну ну нетреба плакати) Візьми водички.

Вона вилила на мене воду, яка була в її руці.

Всі хто був у класі (аце майже весь клас ) почали сміятись, а хтось і вів прямий ефір, де встиг зазняти цей момент.

В тому числі ті кого я колись вважала друзями а найбільше Ізабель, за неї мені було дуже обідно.

Ну і я наївна пронеслось вмене в голові пару разів після чого я вирішила вибігти із класу.

Я бігла до поки не вибігла за територію школи.

Я вся була мокра, але наданий момент це мене ні скільки не хвилювало, зараз я лише думало проте як мене нагло використовували, а я думала, що це нормально.

Вмене до них не було друзів так і зараз немає...

Вже з дитинства я знаходжусь в модельному бізнесі.

Моя мама є королевою краси Кореї 1998 року, вона і справді дуже красива, а мій батько є знаменитим дезайнером моди так, що моя робота, ще з ранніх літ мені була знайдена.

Впринципі вона мені подобається і є на мою думку доволі інтересною, хоча складностей теж немало.

Так я і провела цілий день тому, що нехотіла повертатися додому

Я нічого більше не відчувала ні суму, ні зради, але в один момент на мене нахлинули всі накопичені емоції бурьов і я не змогла їх стримати.

Сіла та заплакала, знаходилась я біля магазину, люди які проходили повз мене не звертали уваги на те, що я плачу поки біля мене хтось не присів.........

(Надіюсь вам сподобалась перша части!!! Пишіть свою думку в коментарях.)