Мій коханий вбивця [РЕДАКТУЄТЬСЯ]

9 Частина

Як тільки ми повернули за поворот він прижав мене до стіни і приблизився до мене дуже близько

Амі: Чон Чонгук!!! Що ти робиш?! З розуму зійшов чи що?!

Чонгук: .....

Амі: Чон-н гукк...

Чонгук: ...

Амі: Ти в порядку?

Він повільно з сунувся а потім упав

Я стояла в ступорі та незнала як реагувати

Зазпокоївшись я побігла по допомогу

Як тільки я забігла до залу всі ошелешено подивилися на мене

Амі: Чон.. гук він... він

Тато: Амі що сталося?!

Амі: Він упав в обморок

Почувши це вони всі як по щелчку повставали та побігли на вулицю

А я...

А що я...

Я впала на підлогу щоб превисти своє дихання в норму , та відійти від шоку

На це я не потратила багато часу і зразу же вибігла на вулицю

Там вже стояла не аби яка суєта всі бігали носилися по подвір'ю, мама Чонгука сиділа коло нього та плакала, містер Чон ходив та чють не кричав про те де цю скору поміч носить

І нарешті вона приїхала

Тепер на нашому подвір'ї стояла ще більша суєта

Лікарі підняли тіло Чонгука який ледь-ледь дихав і поставивши його на носилки понесли в їхню машину

Я хотіла уже заліза ти в цю машину скорої допомоги, але тут мене зупинила моя мама

Мама: Амі ти куда?

Амі: Я їду з ним

Вона хотіла щось мені сказати але замість цього просто кивнула

Містер та місіс Чон сказали що поїдуть за нами на своїй машині

Їдучи в лікарню я не зводила очей з Чонгука я можу собі придставити наскільки тяжко зараз його мамі

***
Його занесли в палату та підключили до дихального апарату

Поки що мені не дозволили до нього заходити, але сказали коли його дихання стабілізується то тоді пустять

***
Я просиділа в лікарні аж до ранку але коли настала 7.00 година то я вернулась до дому бо не дуже хотіла пропускати уроки в школі в яку я буквально день тому перейшла