Мій коханий вбивця [РЕДАКТУЄТЬСЯ]

7 Частина

Служанка: Можна ввійти?

Я отямилась і скоро зіскочила  з Чіміна.

Амі: Так заходьте!

Вона зайшла і забрала аптечку, поклонилась і вийшла з кімнати. А я почервоніла і упустила голову.

Амі: Вибач я нечайно!

Сказала я опустивши голову в низ і вибігла з кімнати на вулицю. Якщо чесно я думаю що він навіть нічого не зрозумів, але може це навіть на краще.

Я погуляла ще трохи але не наважувалась  вернутись додому,  якби не 2 факти я би й так  просиділа всю ніч тут.

( Статі нащот тих фактів. Зараз вам поясню :)
• мені було холодно, таяк я вибігла на вулицю в тонкому одязі.
• на вулиці було темно і якби не той факт що мої батьки вертаються до дому ДУЖЕ пізно мені б напевне вже подзвонили б сто разів і спитались чи в порядку я.

Дойшовши до воріт я побачила Чіміна який стояв і скоріше всього чекав на мене.

Амі: Ну цей... Ти вибач за сьо...

Невстигнувши я договорити як він накинувся на мене з обіймами

Чімін: Не треба вибачатись ским не буває

Амі: Але всеодно вибач! Миж друзі)

Чімін: ... Так друзі...

Сказав він і сумно посміхнувся

Чімін: Тобі не холодно?

Амі: Та ні

Сказала я і згадала що на дворі холодно і ще пару хвилин тому я трусилась від холоду

Чімін: Ццц... Знаю я тебе, бери мою куртку ато замерзнеш

Амі: Ладно! Давай сюда свою куртку

Чімін накинув на мене куртку і зразу я відчула запах від його одеколона... Ах він такий прейемний)

СТОП!!!

Що?!

Треба викинути ці думки із своєї голови!

Чімін: Ти йдеш?!

Амі: Так уже іду!

З цим думками я взагалі забула про навколишній світ

Чімін: Може мені тебе треба на руках віднести!

Амі: Та іду я іду!

Сказала я і побігла за ним

***
Прийнявши душ я примістилась  зручно на ліжко і заснула