Мій коханий вбивця [РЕДАКТУЄТЬСЯ]

12 Частина

Міру яка сиділа та плакала...

Амі: Міра! Що сталося?! Чого ти плачиш? І-і... О БОЖЕ!!!

Я побачила на її тілі синці а десь навіть і КРОВ була!

Амі: З-звідки в тебе стільки синяків?!

Вона нічого не сказавши піднялась й обняла мене, а я обняла її в відповідь

Трохи заспокоївшись вона почала все мені розказувати...

Міра: Амі пообіцяй що після цього ти не перестанеш дружити зі мною

Амі: А чого я маю перестати з тобою дружити?!

Міра: Амі!!!

Амі: Добре обіцяю...

Міра: Фух... Нууу мої батьки мене не навидять і через це вони всю свою злість зганяють на мені...

Амі:.... Я-як це так можна не любити свою рідну доньку!
Я не можу вце повірити! Я від казуюсь в це вірити!!!

Міра: Нууу... Я теж колись не хотіла вірити і думала, що вони просто...просто...

Амі: Так! Я більше тебе до них не відпущу!

Міра: Але я мушу повернутися

Амі: Нічого ти не мусиш. Деякий час будеш жити в мене а потім я тобі допоможу найти житло)

Міра: Але...

Амі: Ніяких але!

Міра: Добре... Тоді прийдеться все одно повернутися до дому по свої речі

Амі: Непотрібно

Міра: ???

Амі: Ми купимо тобі нові)

Міра: Що?!

Амі: Ага) Пішли до мене до дому там відпочинемо

Міра: Амі!

Амі: ???

Міра: ... дякую

Амі: Що що?) Я щось не почула повтори ще раз)

Міра: Дякую!

Амі: Немазащо) Пішли

Міра: Ага

Ми йшли до мене до дому і Міра розказувала мені про свою сім'ю, також ми розказували різні смішні історії з нашого життя і виявилось що ми з нею дуже похожі

За цей вечір ми з нею дуже зблизились

Я думала що більше не буду ніколи так сильно довіряти як Ізабель але... Думаю Мірі я можу довіряти і вона мені теж

Думаючи про ось це я посміхнулась)

Міра: Чого смієшся?! Що смішного?!