Мій коханий вбивця [РЕДАКТУЄТЬСЯ]

2 Частина

*POV Амі*

Коло мене присів хлопець, він був в кепці та масці.

Через це я не змогла роздивитися його лиця, до того ж мої очі були наповнені сльозами, а на вулиці було темно та як це була вже  ніч.

Він змахнув сльози з моїх очей, коли він доторкнувся до моєї щоки своєю льодяною рукою,то по моєму тілу пробіг табун мурашок.

Вона була холодною як лід, мене це дуже здивувала тому, що на вулиці було літо, а погода була дуже Спекотною.

Після цього він протягнув мене ягідне молочко (моє олюблене) і сказав...

???: На попий і заспокійся. На вулиці все ж таки ніч, очі застудиш якщо будеш плакати.

Я трохи вагалась, взяти мені це ягідне молочко, чи ні все таки це незнайома мені людина, але довго думати не прийшлось.

???: Цц... Та не бійся мене я нічого тобі не зроблю, із молоком теж нічого не зробив. Пфф... треба мені цього.

Останнє він сказав ледь чутно...

Після цього я  без вагання взяла молоко,  і почала відкривати його ну, а впрям навіщо йому цього.

Він зняв свою маску і сказав...

???: Фух... на вулиці так жарко.

Після цього я чуть не подавилася  молоком. ЯК ЦЕ ЖАРКО, ЯКЩО В ТЕБЕ РУКИ ХОЛОДНІ ТА ЯК БИ НА ВУЛИЦІ БУЛО -15!

???: Ну ну, пий повільніше, не буду я тебе відкачувати, якщо ти поперхнешся молоком.

Сказав він і ухмильнувся.

Амі: Дякую...

???: За що???

Амі: За все... Ніхто на мене не звертав уваги, а ти і пригостив і поміг заспокоїтися.

???: А, ти за це. Ну тоді немає за, що... Амі.

А після цього, вмене ЧУТЬ ІНФАРКТ НЕ СТАВСЯ.

Амі: ЩО? ЗВІДКИ ТИ ЗНАЄШ МОЄ ІМ'Я?!

???: Та заспокійся ти, я на бейджику прочитав, а тим більше ти ж модель Чон Амі?

Амі: Ну так? А що?

???: Ну бачиш, ти ж популярна . Я тебе  по телику бачив.

Після цього мені стало трохи краще.

Амі: Ти про мене знаєш більше ніж я про тебе. Скажи мені хоча б, як тебе звати?

Він ухмильнувся.

???: Знаєш прислів'я- "Меньше знаєш краще спиш"?

Він знову ухмильнувся.

Амі: Ну знаю. А що?
???: Так ця поговорка в нашій  зараз с тобою розмові найкраще підходить.

І знову ця УХМИЛОЧКА.

Після цього повіяв легенький  вітерець, який нагадав мені, що зараз ніч.

Він  взяв  свою шкіряну куртку яка була в його руці і накинув її мені на плечі.

???: Візьми або, ще  захворієш.

Амі: А як же ти?

???: А я і так недалеко звідси живу.

Амі: Но...

???: Ніяких но.

Він  встав і щось тихо сказав на останок, але я цього непочула.

Амі: Дякую!!!

Я ще довго дивилась йому в слід, до поки до мене не подзвонила мама.

Мама: Амі ти зараз де? С тобою все в порядку? До мене подзвонив твій класний керівник і сказав, що ти непоявилась сьогодні ні на одному із уроків.

Амі: Все в порядку мам... Зі мною все добре.

Я вирішила поки, що їй нічого не розповідати.

Мама: Я надішлю за тобою шофера. Де ти?

Амі: Ні мам не треба я недалеко, буквально на сусідній вулиці.

Мама: Добре не затримуйся там довго зараз ніч так, що постарайся прийти як омога швидше.

Амі: Добре. Папа.

Мама: Папа.

***

Я спокійно собі йшла додому, але почула, як в кущах щось пошевелилось.

В цей момент вмене серце чуть з орбіти не вискочило, але все ж таки я вирішила підійти до них трошки ближче.

Коли я підійшла то я побачила...

(Надіюсь вам сподобалась ця частина мого фанфіка☺️.
Пишіть свою думку в коментарях, мені буде інтересно прочитати їх. Вибачте за помилки.)