Лабіринт нічного криміналу: знайти вихід

Закрита вечірка

(квітень 2019, записки Березневського)
Якби ти знала, який кайф я відчув після сьогоднішнього вечора, маленька. Ковток пристрасті, ніби доза свіжого повітря, порція вогню, яка розпалює серце і душу, думки про тебе, які рояться і не покидають мій смертний розум. Сподіваюсь, ми ще повторимо, бо це було гаряче. І необхідно нашим стомленим тілам.
Ти неймовірна, крихітко. Начебто така мала, а вже зі значним багажем досвіду. Одна із найрозумніших дівчат, яких мені доводилось коли-небудь зустрічати.
Я спробую поговорити з братом і з'ясувати, у чому проблема. Сподіваюсь, що ти його і з ким не переплутала і не збрехала.
Але скажи одне: що ти зі мною робиш? Затуманюєш мій розум? Чи крадеш серце?
***
- Свіжа порція директорових листів? – здивовано запитала Віка, піднявши брову.
- Саме так! – задоволено відповів Ден.
- Це все так цікаво... Що ж між ними такого гарячого відбувалось?
- Там досить конкретно описано, якщо задуматись.
- Не можна думати натщесерце!
- Я зрозумів твій натяк, Вікторіє, - захихотів хлопець. – Зараз подивлюсь, що є у холодильнику.
Дівчина Дена так і не дочекалась, тому їй довелось самій піти у кухню.
- Мабуть, я збоченка, - весело мовила вона.
- Що ти маєш на увазі?
- Директор кохався з неповнолітньою?
- Ти таки второпала! Ба, навіть більше: ти знаєш, про кого йде мова!
- Звичайно, я ж детектив, - надула щоки дівчина.
- Сонце, не ображайся, - обійняв її ніжно ззаду Ден, а та насупилась.
- Я ще подумаю.
- Подумай добре, бо я можу й залоскотати!
Хлопець лише легко провів по шиї Вікторії, як та зареготала від сміху.
- Гаразд, Детективе, Ви мене вмовили, - усміхнулась вона.
***
- І кому ж ти роздав запрошення? – зацікавлено спитав у Діми його друг, фарбований блондин з коренями, які встигли відрости, та досить виразними рисами обличчя: густими віями та бровами, темно-карими очима та тонкими губами.
- Паші і Ромі по два як ініціаторам цієї тусовки, - почав перераховувати Квартонський, - Віці і Каті по два...
- Катя, улюблена кузена.
- Не починай. Не поділили щось між собою ви, а слухаю це все я.
- Не те, щоб не поділили, просто через конфлікт батьків з часом і ми між собою посварились.
- Дивно, як взаємовідносини батьків впливають на їхніх дітей, чи не так?
Обоє замовкли, дивлячись у стелю, але Діма швидко перевів тему:
- Ще тобі два і Свєті.
- Мені навіщо аж два? – здивувався Даня. – Кого ж мені кликати?
- Це вже сам вирішуй.
- Маю ідею!
- І яку ж?
- У мене є знайома-блогерка. Вона з моєю кузеною колись товаришувала.
- Часом не Софія?
- Софія Волошина.
- Чувак, я її знаю! Можеш спробувати. Якщо погодиться, то буде гаряче!
***
Наступного дня Даня вже караулив юну блогерку на території медичного університету. І коли на подвір'я вийшла Софія, він задоволено вигукнув:
- Привіт, красуне!
- Це ти зі мною привітався? – поцікавилась дівчина.
- А з ким ще?
- Варіантів є багато. Тобі щось потрібно?
- Софіє, невже ти мене не пам'ятаєш?
- Не зовсім, чесно кажучи.
Даня ніяково перевів погляд на тротуар, а через хвилину запитав: 
- А як ми влаштовували показ мод на горищі з моєю кузеною?
- Даню, невже це ти?
- Таки впізнала!
- Ти дуже змінився.
- Ти теж виросла. Звучить примітивно, але, мабуть, всі кавалери твої.
- Ой, говориш, як моя бабуся! – вигукнула дівчина, і обоє засміялись. На шум прийшов і Медик.
- Що це тут відбувається? – здивовано запитав він, а потім, глянувши на Даню, запитав: - Процюк, які люди, яка несподівана зустріч!
- І тобі вітання, - похмуро відповів Даня.
- Чому такий кислий?
- Тебе побачив.
- Так сяю, що засліплюю тобі обличчя?
- Годі, хлопці, - перебила їх Софія.
- До речі, з якої нагоди Квартонський організовує вечірку?
- А ти хіба запрошений? – скептично запитав Даня.
- Дивись, що маю, - Медик переможно витягнув запрошення, додавши: - Щоправда, не ним особисто, але запрошений.
- І ким ж?
- Своєю дівчиною.
- Ого, у тебе дівчина є? І скільки часу ви вже разом? Три дні? Чи навіть тиждень? Коли кидатимеш?
- Начебто, архітектор, а так прораховуєшся, Процюк.
- Це просто система серцеїда дала збій.
- А хто ще буде? – перевела тему Софія.
- Ще декілька людей зі школи моєї улюбленої кузени, - пояснив Даня.
- Можна конкретніше?
- Пашка, Ромашка, Вікторія, Свєтка, більше не знаю.
- І Детектив, - додав Медик.
- Детектив на вечірці? – здивувався Даня. – Що ж він там робити буде? Рахувати, хто скільки випив?
- Бо ти не будеш в змозі навіть згадати, що відбувалось.
Софія пирснула від сміху.
- А його хто покликав?
- Його дівчина, - пояснив Медик.
- А він гетеро?
- Чому тебе так хвилює його орієнтація?
- Мені просто шкода його дівчину. У мене, до речі, ще одне запрошення є, - грайливо звернувся Даня до Софії.
- І на що ж це ти натякаєш? – спитала та.
- Хоче тебе запросити, якщо ти, звичайно, не відшиєш, - іронічно відповів Андрій.
- Ну, я не проти, - відповіла дівчина. – Але лише через те, що люблю такі вечірки, - додала, кинувши погляд на Медика.
- Тоді домовились! – зрадів Даня.
- Угу, побачимось.
Коли Даня пішов, то дівчина звернулась до Андрія:
- Чому ви так не любите один одного?
- Бо обоє любимо тільки себе, - усміхнувся хлопець.
***
За день до вечірки компанія знову зустрілася в кафе. От тільки Ден чомусь запізнився.
- Вибачте, у відділку затримався, - пояснив.
- Останнім часом це вже звична річ, - насмішкувато відповів Рома і запитав: - А з якого приводу?
- Прийшов хлопець Галки.
- А це вже цікаво!
- Чорт! – перебив їх Андрій. – Хтось телефонує.
- Візьми слухавку, - відповів Детектив.
- Я вражена! Ти нарешті відповів, - пролунав голос.
- До біса, - відрубав Медик. – Навіщо ти телефонуєш?
- Щоб ти нарешті згадав про моє існування, милий.
- Милий?
- Нічого собі, несіть поп-корн! – прокоментував Паша.
- Хто це така? – втрутилась Кейт.
- Його колишня.
- Зараз чиясь колишня отримає ляща від Каті.
- Андрюшо, не прикидайся, ніби між нами нічого не було,- медово протягнув голос з телефону.
- Це не означає, що зараз щось є, - холодно відповів хлопець.
- А ти хто така? – звернулась Катя до колишньої.
- Причина його безсоння, - зверхньо відповіла та.
- Справді, як він має спати, коли ти безперервно телефонуєш?
Усі захихотіли.
- Тихо, - зауважив Ден. – Тут жіночі інтрижки.
- А ти хто така? – запитала колишня у Каті. – Його подруга?
- Його дівчина, - відрубав Медик.
- Навіть так. Не бійся, дівчино, у нього таких багато було.
- Таких, як ти? Я ж то єдина у своєму роді, неповторна, - впевнено відповіла Кейт, а усі ледь не луснули зі сміху.
- Обережно, дорога. Можеш потім мати проблеми.
- Дякую, що попередила, бувай.
Колишня скинула слухавку, а Катя вже встигла пропалити поглядом Медика.
- Це не вперше вона так телефонує, - пояснив Детектив. – Щоразу з іншого номера.
- Жаль, у Каті немає таких настирливих колишніх, - захихотів Паша. – Було б весело.
- Повернімось до розслідування, - перевела тему Катя. – Що він казав?
***
- Ти знаєш, навіщо ти тут, - холодно мовив Детектив Антону, коли той зайшов у відділок. – Спробуй відповідати чесно, але пам'ятай, що твої слова можуть зіграти як на твою користь, так і проти тебе.
- Матиму на увазі, - відповів Тоха і почав розповідати історію. – Я потрапив туди з метою заробити «легких грошей». Харченко мене опереджала з самого початку, що такі, як я, тобто шукачі заробітку, надовго у них не затримуються, але я вирішив інакше. Це була моя найбільша помилка. Я зустрів їх – знаних місцевих маніпуляторів та терористів. Щоразу я все більше почав усвідомлювати, куди потрапив; що заробіток там не такий вже й легкий, особливо морально. Але вже було пізно. Коли я вирішив піти від них, то вони мені погрожували. Особливо та ж Харченко і Березневський.
- Який з них?
- Адам, молодшого вже тоді вбили.
- Погрожують досі?
- До речі, не тільки мені, а й моїй дівчині. Тільки через неї хочу їм здатись. Вони жорстокі з кожним, хто перейде їм дорогу.
-  Повір, я це знаю, як ніхто. Докази маєш?
- Одного разу записав нашу телефонну розмову.
- Чудово! З цим і попрацюємо. Давай сюди свій телефон, прослухаємо.
***
- Чому він вирішив тобі про це розповісти? – запитав Паша.
- Я би тобі довірив в останню чергу, - саркастично додав Рома.
- Це було дуже дотепно з твого боку, - зауважив Детектив і пояснив: - Тоха сказав, що відчуває, ніби не тільки він у небезпеці.
- Цікаво, хто ще! - іронічно вигукнула Катя.
- Гадки не маю, Катю.
- До речі, хто завтра йде на вечірку Квартонського? – перевів тему Роман.
- Здається, всі, - відповів Медик.
- І ви?
- Нас дівчата запросили.
- Мало би бути, навпаки, але це круто, відірвемось разом на повну!
- І, можливо, щось корисне дізнаємось, - додав Ден.
- Знову ти за своє, - роздратовано відповів Рома. – Ти хоч колись відпочиваєш?
- Звичайно.
- І як?
- Переважно читаю класику або дивлюсь документальні фільми.
- Який ти зануда, Детектив, чесне слово!
Усі захихотіли, а Рома додав:
- Але за це ми тебе й любимо.
*** (наступного дня)
- Я побіг! – вигукнув брат Паші, виходячи з дому.
- Куди ти так часто ходиш? – скептично запитав той.
- А тобі скажи – сам захочеш!
- Гаразд, як знаєш.
- Невже тебе ніколи не цікавило, які у нього постійно справи? – запитав Рома, коли брат Паші вийшов з квартири.
- Цікавило. Але він у будь-якому випадку  не скаже. До речі, - нагадав Паша, - у нас мало часу, варто поквапитись.
- Це буде весело!
- Стільки парочок навколо...
- Тільки не кажи, що ревнуєш.
- Ні, головне, що вона щаслива.
- Як благородно з твого боку, - захихотів Рома.
- Це не благородність, це любов.
- Впевнений?
- Як ніколи. Я бажаю, у першу чергу, їй щастя і поважаю її вибір.
- Життя несправедливе.
- Можливо, воно готує набагато ціннішу нагороду, ніж шкільне кохання?
- Можливо. Але краще від цього відволіктись. Ми ж йдемо на вечірку.
***
- Вечірка обіцяє видати багато таємниць, - багатозначно мовив Детектив до Андрія.
- Знову ти зі своїм розслідуванням, - холодно відповів хлопець.
- Яке через вас з Катею й не можу закрити.
- Ти будеш на вечірці, а не на роботі, не обов'язково фіксувати кожен момент. Різницю відчуваєш?
- Не обов'язково, але може потім стати у пригоді. Наприклад, аби потім не було проблем з колишніми.
- А до чого тут колишні?
- У тебе не було жодної вечірки без інтрижок з дівчатами, які потім ставали твоїми колишніми.
- До речі, цікаво, скільки їх у Каті.
- Приблизно троє.
- Я з усіх тільки тебе знаю.
- А ще був один популярний старшокласник, коли їй було 14.
- А хто ж третій?
- Я сказав, приблизно троє. Можливо, прорахувався.
- Можливо, прорахувався.
- Сумніваюсь. Цікаво-цікаво.
- Юний детектив Хвильовський починає власне розслідування: чи знайде він таємничого третього колишнього своєї дівчини?
- Погано у тебе з гумором, Детективе.
- Це я просто не намагався жартувати.
- Сподіваюсь, наступного разу в тебе вийде краще.
- Як і у тебе з міцними стосунками.
- Яка ж ти зараза, Сидорчук! Матері твоїй ковінька!
- Даруйте, такий вже є той Сидорчук, - посміхнувся Детектив.
***
У Лізиній кімнаті дівчата теж готувались до вечірки.
- Я здивована, чесно кажучи, що хлопці нас запросили, - мовила Ліза, кинувши погляд на Аню.
- Таких красунь гріх не запросити, - весело відповіла Віка. – А твій хлопець не проти?
- Ні, ми ж просто прийдемо удвох, а далі... Тим більше, я бачила, Віко, як Паша на тебе дивиться.
- Ось тут вже проти буде мій хлопець.
Дівчата захихотіли, а Ліза зітхнула.
- Шкода, з вас була б хороша пара.
- Що за хлопець? – поцікавилась Аня. – Хоч класний?
- Віка поганого не вибере, - посміхнулась Катя.
- А ти, Катю, як зі своїм Медиком?
- Краще не буває! – вигукнула Віка.
- Красуні, нам час виходити, - попередила Ліза.
- Тоді побігли запалювати!
***
Першими до Діми прийшли Даня і Софія.
- Які люди! – вигукнув Діма. – Радий, що ти прийшла.
- Рада, що мене запросили, - усміхнулась дівчина.
- Це Даня постарався.
Вони утрьох зайшли в зал, в якому мало відбуватись все дійство. Він, швидше, нагадував міні-клуб: барна стійка, овальний стіл і досить простора площа для танців.
Наступною прийшла Свєта, а майже одразу після неї – Детектив і Андрій.
- Я б спитав, від кого ви, але вже знаю, - іронічно посміхнувся Даня. – І з ким із вас зустрічається моя бідна кузена?
- А ти як думаєш? – поцікавилась Свєта.
- Сподіваюсь, хоч не з Сидорчуком.
Детектив ледь помітно усміхнувся, а Даня вигукнув:
- Невже все настільки погано?
- Гірших речей, ніж твоя натура, я ще не бачив, - відрубав Детектив.
- У тебе дзеркала вдома немає?
Їхню суперечку перервали дівчата: Аня, Ліза, Віка і Катя.
- Моя улюблена кузена! – голосно привітався Даня.
- Він або сам затихне, або я його заткну, - пробурмотів Медик.
- І ти тут, - похмуро відповіла Кейт.
- Я теж тебе радий бачити, - усміхнувся Даня.
- От ти, начебто, не будівник.
- Майбутній архітектор.
- Тоді чому, майбутній архітекторе, ти будуєш з себе невідомо що? Зніми корону, спустись з небес.
Усі вибухнули від сміху, крім Дані.
- Ти теж не снайпер, - іронічно зауважив Даня. – Все ніяк не можеш потрапити у нормального хлопця і вибираєш ідіотів.
- Ну, я ж не з тобою зустрічаюсь.
- На щастя, з Детективом теж ні.
- Зате я з ним зустрічаюсь, - втрутилась Віка.
- Ось у кого ще гірший смак на хлопців, - кинув Даня в її сторону, і майже всі захихотіли.
Даня міг би сперечатись з кимось вічно, якби не зайшли Паша і Рома.
- Вибачте за запізнення! – привітався Рома.
- Як у школі привітався, їй-Богу, - докірливо мовив Паша, і всі зареготали.
- Ми щось пропустили?
- Майже нічого, окрім спроб Дані посперечатись з половиною присутніх, - ліниво відповіла Свєта.
- Отже, вечірка тільки починається!
***
У самому розпалі вечірки Даня запропонував щось зіграти.
- А тобі все мало, - зауважив Діма.
- Наприклад? – скептично запитав Ден. – Що ти пропонуєш?
- Можемо зіграти «було – не було», - запропонував Даня.
- Але алкогольне, - додав Діма і додав: - Щоб ти хоч трохи випив.
- Якщо у його житті відбувалось щось цікаве, - іронічно кинув Даня.
- Гаразд, тоді пропоную почати з господаря, - погодився Ден.
- Нема проблем. Трохи нудно, але нехай буде. Я ніколи не практикував стосунків на відстані.
Паша, Свєта, Даня і Ліза підійняли угору свої бокали й випили.
- Тобто якщо у мене це було, то я маю випити? – уточнила Софія.
- Бінго! – відповів Даня.
- Чорт.
- У чому проблема?
- Я не п'ю.
- Раз у рік можна.
- Мені ніколи не подобалась людина моєї статі, - перебила їх Свєта.
Всі почали уважно спостерігати, хто вип'є, а Рома весело вигукнув:
- Будьмо!
Вслід за ним випив й Детектив.
- Я б на місці Паші боялась Роми, - захихотіла Ліза.
- Я б на місці Вікторії задумався, - саркастично додав Діма.
- Я би на твоєму місці тактовно промовчала, юний експерте у стосунках, - відрубала Віка.
- Продовжуймо! – вигукнув Рома. – Я ніколи не використовував партнера для власної вигоди.
Свєта, Андрій, Діма і Ден випили.
- Наш Детектив, здається, увійшов в азарт, - насмішкувато мовив Даня.
- А ти з підліткового віку не вийдеш, здається, ніколи, - пробурмотів той.
- А я казала, - переможно прошепотіла Віка до Детектива.
- Дуже іронічно виходить. Що ж тоді може правити їхніми стосунками?
- Я ніколи не втікав з дому, - продовжив Паша.
Більшість присутніх випила, а Ден прокоментував:
- Щось мені в це не віриться.
- Я ніколи не крутила роман одночасно з двома, - мовила Ліза.
- Це вже цікаво, - прокоментував Діма.
- Стає гаряче! – вигукнув Рома, спостерігаючи, як Діма, Андрій і Свєта наливають ігристе у свої бокали.
- Кузена, ти пильнуй Медика, - зауважив Даня.
- Пильнуй себе, - відрубала Кейт.
Їх перебила Аня.
- Я не хочу здатись нудною, але у мене ніколи не було сексу.
- Навпаки, це найвідвертіше питання за вечір, - відповів Рома і вигукнув: - Зараз буде весело!
Першими випили «на брудершафт» Діма і Даня, вслід з ними – Свєта, Ден і Андрій. Тоді Катя і Софія.
- Катю, я від тебе такого не очікував, - здивувався Роман.
- Що природно – те не соромно! – засміявся Діма.
- Вам би своє «его» підгодувати, малеча, - втрутилась Віка і продовжила гру: - Я ніколи не була чиєюсь коханкою.
- Провокативне запитання, - прокоментував Детектив.
Першою випила Катя, після неї – Свєта.
- Кузена! – вигукнув Даня. – Як так можна?
- Тебе забула дозволу спитати, - понуро відповіла і Катя і пояснила: - Вам, чоловікам, подобається роль серцеїда. А деякі жінки себе принижують заради великого почуття кохання. Поки певна категорія чоловіків нас використовує і кайфує від цього положення, ми почуваємо себе повними дурепами, які ще сподіваються на краще. Але на чужому щасті свого не збудуєш... А що ті стосунки залишають після себе? Багаж болю.
- І досвіду, - додав Паша.
- Я ніколи не пробувала наркотики.
Діма, Даня, Рома, Свєта і Медик підняли свої бокали угору.
- Клуб анонімних наркоманів! – пожартував Даня. – За нас!
- Самоіронія – чудова річ, - додав Ден. – Але у цьому випадку для радості причини немає.
- Я ніколи не закохувався у свою подругу, - продовжив Андрій і поспіхом додав: - Або друга.
Катя і Ден випили одночасно. До них приєднались Аня, Паша, Віка і Рома.
- Зрозуміло, четвірко одинадцятикласників, - іронічно втрутився Даня, - як у вас утворилась компанія.
Усі захихотіли, а Діма крізь сміх додав:
- Пашо, я би на твоєму місці серйозно поговорив з Ромою.
- Я ніколи не напивалась до втрати пам'яті, - оголосила Софія.
- Тільки ти забула уточнити, що не п'єш, лисице, - зауважив Даня і вигукнув: - І останнє. Я ніколи не зустрічався з людиною, яка мені не подобалась.
Даня, Свєта і Андрій підняли у повітря бокали і випили.
- Бідна кузена, - зітхнув Даня. – Знову не на того потрапила.
- А я впевнена у своєму виборі, - гордо відповіла йому Катя.
- Дотепнику, розіб'єш моє лице, якщо я розіб'ю їй серце, - запропонував Медик, і всі здивовано вигукнули.
- Домовились, - погодився Даня.
Після цього всі затихли, але вечірка тільки починала набирати обертів...