Лабіринт нічного криміналу: знайти вихід

Зібрати докупи

Наступного ранку хата Діми нагадувала, радше, закинуте, наполовину потрощене приміщення: перекидані стільці, побиті склянки, перевернутий дороги дригом стіл.
- Чорт, - пробурмотів розгнівано господар, - тому я раніше й не організовував вечірки.
Він кинув погляд на зал, у якому відбувалось дійство і ліниво пішов нагору. Зайшовши у свою кімнату, помітив розірвану пачку контрацептивів і Свєту на його ліжку.
- Що тут до біса відбувалось? – розгнівано запитав.
- Теж не пам'ятаєш? – почув хлопець голос Дані ззаду.
- Певні уривки.
Даня глянув на злощасний комод і весело прошепотів:
- Бачу, у когось була чудова нічка!
- Нічого веселого не бачу.
- Чому ж?
- От якраз цього я й не пам'ятаю, - розгублено відповів Квартонський, а Даня зареготав. – Тихо! Свєтка спить.
- Хай прокидається. Одразу нагадає тобі ту веселу ніч.
- Даню!
- А що не так? Всі, окрім неї, вже прокинулись.
- Хай краще спить.
***
Спустившись у зал, хлопці помітили, що їх вже чекали.
- Когось бракує, - задумався Діма.
- Мабуть, зламаного стільця, - зареготав Рома.
- Бачу, у тебе чудовий настрій.
- Краще не буває.
- Якщо без жартів, то Аня і Ліза вже поїхали, - пояснив Паша і запитав: - А де Свєтка?
- Спить, - відповів Діма.
- Хтось пам'ятає, що відбувалось вчора? – втрутився Даня, і половина присутніх здивовано глянула на нього.
- Ти своє обличчя бачив? – саркастично запитав Детектив. Декілька значних подряпин та синець під оком красувались на обличчі Дані.
- Бачив, тому й питаю.
- А тепер глянь на Медика.
У нього було не значно краще.
- Тебе було неможливо зупинити, - пояснив той.
- Але за цим було цікаво спостерігати, - весело додав Рома, і всі присутні косо глянули на нього. – А що я не так сказав? Це хтось навіть на відео записував.
- Зізнавайтесь, у кого є це відео.
- У мене, - тихо відповіла Софія, опустивши очі додолу. – Мене просили знімати все, що відбувається.
- Мабуть, через те, що ти найменше випила, - допустив Діма.
- Я здивована, що я взагалі пила.
- То хтось може нагадати, що відбувалось? – перебила їх Віка.
- Овва, ти теж не пам'ятаєш? – захихотів Паша.
- Ти теж ледь не побилась, - спробувала їй нагадати Катя.
- Поясніть по порядку, - втрутився Діма, - з самого початку вечірки.
***(попереднього вечора)
- А тепер, - оголосив Діма, - всім гарного вечора! А я мушу відійти на декілька хвилин.
- Цікаво, куди йому вже треба з самого початку вечірки, - прошепотів Детектив до Віки.
- Тобі не байдуже? – здивувалась вона. – Ми ж на вечірці, потрібно відірватись.
- Головне – відриватись розумно, бо ще голову відірве.
- Хіба вперше? Ходімо до бару.
- Тільки зовсім трішки, - попросив Ден бармена, коли той наливав йому віскі.
- Ти такий зануда! – весело протягнула Віка.
- Зате потім ще витягуватиму тебе з авантюр.
До них підійшли Катя і Андрій.
- Чому нудьгуєте? – грайливо запитав Медик.
- Тобі краще вже більше не пити, - скептично пробурмотів Ден. – Ми тут...
- Невже ти будеш пити? Віко, ти його розбещуєш!
- Бо він зовсім нудний, - весело пояснила дівчина.
- Не те, що я, - самовпевнено заявив збоку Даня.
- Спустись з небес, нарцисе, - звернувся до нього Андрій.
- Годі тобі, серцеїде.
- Що ви між собою не поділили? – втрутилась Віка.
- З ним, по суті, будь-що важко поділити, - холодно відповіла Катя.
- Бо я жадний, - весело допустив Даня.
- Дурний.
- Хто б казав! Все ніяк нормального хлопця не вибереш.
- Тобі яка до цього справа?
- Він розіб'є серце, люба, а ти не встигнеш моргнути.
- Чому ти такий впевнений?
- Ти не знаєш його минулого?
- Знаю, то й що?
- Люди не змінюються. А ти винятком не станеш. Використає тебе, як і кожну свою попередню.
- Ой! – вигукнула Катя. Всі навколо глянули на неї з Данею. Дівчина пролила на нього коктейль. – Йди  перевдягнись з образу клоуна, - саркастично відповіла Кейт.
Усі захихотіли.
- Сама напросилась, - Даня миттєво зняв з себе футболку і звернувся до Кейт : – Тепер насолоджуйся.
- Стриптиз для бідних? – насмішкувато запитав Детектив.
- Бідно виглядає не мій торс. Бідно звучать твої недолугі жарти, - холодно відповів Даня.
- Так він не жартував, - втрутився Андрій.
- Годі сперечатись! – крикнула Віка.
- З цим псом можна сперечатись вічно.
- Чому ви так ненавидите однин одного?
- Той серцеїд знає, - відрубав Даня. – А тобі, принцесо, - звернувся він до Каті, - раджу бути з ним обережною, аби не обпектись.
- Дякую за пораду, скористаюсь нею, мабуть, ніколи, - іронічно відповіла дівчина.
- Справа твоя, але потім знову плакати будеш.
- Ми ж, здається, з тобою домовились, Процюк, - перебив їх Медик.
- Тоді можеш вже готувати своє лице.
***
- Що ви не поділили з Данею і Квартонським? – запитала Віка в Детектива.
- Довга історія, - пробурмотів Ден.
- А вас що пов'язує? – саркастично запитав Діма ззаду.
Віка підійшла до хлопця і єхидно відповіла:
- Мабуть, те саме, що й тебе зі Свєткою.
- Розумно, Вікторіє.
- Принаймні, розумніше, ніж твої слова про вічне. Як довго триває твоє «завжди»? Добу? Місяць? Рік? Я тебе розчарую: вічність довша, ніж твої порожні філософії.
- Ти мене, мабуть, з Детективом сплутала. Це він у нас філософію полюбляє.
- У нього філософія наповнена сенсом, твоя ж беззмістовна.
- Ти просто нічого не розумієш.
- Справді. Але я не можу згадати моменту, коли ти мені щось  пояснював.
- Не зараз, Віко.
- Вже й не потрібно, ти запізнився.
- Задоволені цирком, який влаштували? – насмішкувато запитала Свєта збоку, яка спостерігала за тим всім. Очі Віки наповнились слізьми, але дівчина ще трималась.
- Мовчи, - прошипіла та і вийшла з кухні.
- Що з нею?
- Не знаю, - відповів Детектив і запитав у Діми: - То що між вами було?
- А вона тобі досі не розповіла? – знущально мовив Діма, додавши: - Як прикро.
- Це не відповідь на моє запитання.
-  А хіба я зобов'язаний відповідати?
- Інтрижки між ними було, майже дійшло до стосунків, - пояснила Свєта.
- Тебе хтось тягнув за язика?
- Живемо у вільній країні, юристе, 34 стаття Конституції до твоїх послуг. Дивно, що ти забув.
- Це не про закон, це про людяність.
- З яких пір ти став гуманістом?
***
- Тільки швидко, тут Детектив, - мовив Діма до чолов'яги у чорному капелюсі. Той витягнув щось у пакеті зі своєї кишені і передав хлопцю.
- Ти знаєш, що з цим робити і куди доставляти, - мовив чоловік. – Оплата буде на місці.
- Гаразд, Адаме, тобі час йти звідси, - Діма швидко заховав пакет у кишеню своїх штанів.
- Йду, йду, - пробурмотів.
Коли чоловік розчинився у темряві, то на вулицю вийшов Детектив.
- Що ж ти тут робиш, Дімо? – скептично запитав.
- Вирішив подихати свіжим повітрям, - насмішкувато відповів той. – А ти навіщо вийшов?
- Покурити, але щось я тобі не вірю.
- Ти б не захотів мені вірити навіть, якби це було правдою.
Детектив ліниво витягнув пачку сигарет.
- На це є причини. Ті самі, через які ти не хочеш мені розповідати правду, - відповів, запаливши сигарету. Діма зайшов у будинок.
***
- Ромо, яка це вже чарка? – насмішкувато запитала Ліза.
- Після третьої не рахував, - зізнався хлопець.
- Обережніше, бо завтра знову буде погано, - зареготав Паша.
- Я вже звик.
- А мене вже дістало, коли ти бурчиш під час похмілля.
Усі захихотіли.
- Поговорімо про щось інше, - запропонувала Аня.
- Наприклад? – скептично запитав Паша.
- Про те, які у вас плани цього літа.
- Вижити.
- Їду в Одесу, - відповів Рома. – Там такі вечірки!
- Сподіваємось, ми тебе після тих вечірок ще побачимо, - саркастично мовив Паша.
- А у вас, дівчата, які плани?
- Я в Київ поїду, - відповіла Ліза і пояснила: - До хлопця.
- Твій хлопець не проти, що ти пішла з Пашею на вечірку?
- Ні, він ж просто дав мені запрошення.
- А ти, Аню?
- Ще не знаю. ЗНО складу і тоді побачу. Пообіцяйте, що ми будемо бачитись після школи.
- Це буде важко, - допустив Паша, - але щось придумаємо.
- Аж не віриться, що скоро ми всі будемо окремо вчитись,- зітхнула Ліза.
- Не бійся, ми через це не перестанемо спілкуватись. Хіба, якщо посваримось, - додав Паша, захихотівши.
***
Тим часом Катя й Андрій стояли в кухні.
- Весела вечірка, - прокоментував хлопець.
- Скоро ми дізнаємось усі таємниці, якщо й далі так продовжувати, - захихотіла Кейт.
- От тільки ти дуже мовчазна.
- Ти теж сьогодні неговіркий.
- Забудьмо про це.
- Що ви не поділили з Дімою? – зненацька спитала Кейт.
Медик дивився на стелю декілька перші секунд, а потім понуро відповів:
- Дівчину, - і швидко додав: - Яку я згодом кинув.
- Ні собі, ні йому.
- Він собі потім, здається, теж когось знайшов.
- Мені здається, тоді у всіх були якісь стосунки. Крім Дена, - додала дівчина, засміявшись.
- А у тебе хто був? – грайливо запитав Медик.
- А я не казала, що у мене хтось був.
- Можна було здогадатись, зробивши висновок з твого висловлення.
- Краще залиш свої здогадки при собі, юний логісте.
- Зрештою, зараз ми тут. Удвох.
Андрій нахилився до обличчя дівчини. Короткий погляд в очі – і обох поглинула пристрасть. Фонтан емоцій, які наросли за останній час, ніби вирвались у поцілунку. Фонтан емоцій, який ніяк не міг завершитись, поки не зайшов Детектив.
- Оу, перепрошую, - перебив він їхній порив пристрасті, швидко додавши:  – Але у мене є для вас дещо цікаве.
- Це терміново? – понуро запитав Медик.
- Не знаю, скільки це буде тривати.
- Тоді ходімо, - запропонувала Катя. – Ти й так все зіпсував, - весело додала вона, звернувшись до Детектива.
***
- Чому Віка залишилась у залі? – поцікавилась Катя.
- Вона занадто багато випила, - пояснив Детектив.
- А для чого ми йдемо нагору? – скептично запитав Медик. – Простежити за Дімою?
- Саме так, - підтвердив той.
- Дуже цікаво.
- Не бурчи, тобі не пасує.
Кейт захихотіла, а Ден прошепотів:
- Катю, ми не палимось.
- А ви теж чуєте ці крики? – грайливо спитав Андрій, коли вони вже стояли під кімнатою Діми.
- Це крики твоєї совісті, - пожартувала Катя.
- Яка вже давно померла.
- Якщо ви двоє не заткнетесь, то відправитесь у той світ вслід за совістю Медика, - розгнівався Детектив.
- Які ми злі, - підколола його дівчина.
- Тут тільки я слухаю їхні крики? – перебив їх Медик, і Катя з Деном прихилились до дверей.
***
- Скільки ще ти будеш ігнорувати мої прохання? – розгнівано запитав Діма. – Якщо я просив не розповідати, то не потрібно про це кричати.
- Скільки можна ігнорувати мене? – сумно спитала Свєта. Її очі наповнилися слізьми.
- Що ж ви сьогодні всі плачете...
- Я думала, нас пов'язує щось більше, ніж домовленості наших батьків.
Сльози покотились по обличчю дівчини. Діма підійшов до неї, торкнувся її підборіддя рукою і прошепотів:
- Я тебе не люблю. Я занадто багато втратив через тебе і дурного Сергія.
***
- Що за Сергій? – здивувався Андрій.
- Я не знаю, - відрубав Детектив. – Краще заткнись і слухай.
***
- Кравченко? І навіщо їй ти, коли у неї є Детектив? – у розпачі спитала Свєта.
Діма скривився, а через мить гордо підняв голову і холодно відповів:
- До чого тут вона? Якщо пішла, то тримати силоміць її не буду.
- То що ж ти втратив?
- Це вже не твоя справа. – Квартонський торкнувся її губ своїми і прошепотів: - Погаси мій біль.
- Ти нормальний?
Але дівчина не відсунулась від нього. Діма знову торкнувся її губ пухких, солених від сліз. Дівчина поспіхом почала знімати його сорочку, але він перейняв ініціативу на себе. Вони наблизились одне до одного. Їх тіла поєднались у пориві емоцій. Намагались заповнити душевну порожнечу кожним рухом. Дійшли до нірвани. Але після цього стримувати свої емоції стало ще важче. З їх уст періодично зривались крики, які просили ще, їм було мало...
***
Тільки почувши звуки з кімнати, трійця порушила тишу.
- Мені здається, час йти звідси, - прокоментував першим Андрій.
- Незрозуміло, але цікаво, - задумався Ден.
- Що ж тут незрозумілого? У них стосунки за домовленістю, але єдине, що мене цікавить – суть цієї домовленості.
- Це я теж зрозумів. Навіщо вони тоді зараз...
- Завтра їм буде за це соромно, - втрутилась Катя.
- І чому ми так причепились до них? Хіба це наша справа? – здивовано спитав Медик.
- Якби у Квартонського не були інтрижки х моєю дівчиною, то не ліз би, - в'їдливо відповів Ден.
- Це було занадто голосно. Ходімо звідси.
Поки вони спускались на перший поверх, Детектив спитав:
- Але мені дуже цікаво, Катю. З ким це у тебе секс вже був?
- Тобі не здається, що це особисте? – відрубала та.
- А давно на старшеньких тягне?
- Що?
- Ой, я сказав щось зайве.
- До чого ти це запитав?
- Мене теж цікавить, - втрутився Андрій.
- Що це таке? – здивовано вигукнула Катя, піднявши з підлоги підозрілий пакет.
- Це те, що не можна було брати руками і лишати на цьому відбитки пальців, - зітхнув Медик.
- Віддай, - наказав Детектив. – Перевірю на інші відбитки.
- Тільки не спались з тим при своєму начальнику.
Ден швидко заховав це у кишеню, і трійця пішла далі.
***(наступного ранку)
- У мене так багато запитань, - підсумував Медик.
- Не тільки у тебе, - додав Ден.
- Але весело було! – вигукнув Роман.
- Звідки у тебе стільки енергії після вчорашнього вечора?
- Потрібно повторити, - перебив Детектива Паша.
- Хіба якщо відкупите все, що зламали, - пробурмотів Діма, і всі зареготали.
*** (минулого вечора)
Місто заснуло. Не спали тільки гості у хаті Діми і Мафія.
- Рада тебе бачити, - звернулась жіноча постать до брата Паші.
- І тобі доброго вечора, Аліно, - ввічливо відповів той. – Ти сьогодні, як завжди, чудово виглядаєш. – Ясно-блакитні очі, чітко виражені вилиці, пухкі губи – здавалось, що жінка була моделлю. Чорний капелюх і кашемірове пальто додавали їй шарму.
- Дякую.
- Який привід зібрав нас тут сьогодні?
- Знайшла для твоєї справи юну партнерку.
- Я й сам непогано працюю.
- Попрактикуєшся у парі з нею.
- Гаразд, - понуро відповів хлопець і запитав: - Вона сьогодні прийде?
- Повинна прийти, але чомусь запізнюється.
Раптом серед темряви почала виднітись рудоволоса постать. Коли вона підійшла до мафіозі, то вони нарешті змогли розгледіти її обличчя під світлом ліхтарів. Порцелянова шкіра додавала їй аристократичності, а темно-карі очі, навпаки, робили погляд її палким.
- Чому запізнюємось? – зауважила Аліна.
- Не сварись, вона ж нас вперше бачить, - заспокоїв ту Тарас. – І як тебе звати, моя майбутня партнерко? – останні слова від мовив без особливого ентузіазму.
- Оля.
- Тарас. Приємно познайомитись. Чому вирішила приєднатись до нас?
- Взаємно.
- Перепалки з колишнім, - перебила її Аліна, закуривши сигарету.
- А ще знаю, де можна знайти хороший компромат на нього та Терновську, - додала Оля. – Може вам знадобитися, до речі.
- Мені якось паралельно до вашої Терновської, вона мені нічого не зробила, - пробурмотів Тарас.
- Поки що нічого тобі не зробила, - виправила Аліна. – Любить дівчина пакостити. Куди нам потрібно, щоб знайти компромати?
- Адресу скажу. Здається, сьогодні нікого там немає, бо він на вечірці.
- Звідки ти знаєш? Шпигуєш за колишнім? – захихотів Тарас.
- Дивлюсь історії з фейкового аккаунту, - пояснила Оля.
- Хитрі дівчата.
- Кажи адресу, - перебила їх Аліна.
***
Коли мафіозі нарешті доїхали до свого пункту призначення, то Аліна холодно запитала:
- І що потрібно красти?
- У його кімнаті є касети «22.01.» і «14.11». От їх і потрібно взяти, - пояснила Оля. – Вікно до кімнати там, - вона показала на південну сторону будинку, а Аліна насупилась, почувши назви касет. – Щось не так?
- Ні, все гаразд. Але звідки ти це знаєш?
- Недавно зайшла поговорити з його мамою. Вона мене любить. Зайшла у його кімнату. І переглянула.
- А поцупити тоді не здогадалась?
- Я не встигла.
- Зрозуміло. Ще вчити тебе і вчити, малечо. А мені побажайте удачі.
- На таких професіоналів, як ти, вже їхній досвід і хист працюють, а не удача, - усміхнувся Тарас.
***
Через декілька хвилин Аліна вже повернулась із двома касетами.
- Ці касети? – запитала в Олі, а та, оглянувши їх, відповіла:
- Начебто, вони.
- Але спершу ти виконуєш своє завдання, дорогенька.
- Не тягни кота за хвіст, - пробурмотів Тарас.
- Гаразд. Все дуже просто: вам потрібно просто завезти один продукт завтра. Тільки без пригод, - додала вона, суворо глянувши на Тараса.
- Це вже, якщо вийде, - захихотів той.
- Адресу я вам скину.
- Домовились.
- І ще одне: якщо хочете приємний гонорар, можете спробувати прослідкувати за місцевим детективом.
- Сидорчук? – поцікавилась Оля.
- Саме він.
- А навіщо?
- Товариш Терновської. У них, мабуть, змагання, хто більше Мафії насолить.
- Або хто більше разів вам перейде дорогу.
- Пропустімо цей момент. Я побігла, у мене є ще одна справа. Гарної ночі, - попрощалась Аліна і розчинилась у темряві. Тільки-но вона пішла, як Тарас спитав у Олі:
- Маєш якісь плани на цей вечір? Хочеться знати трохи ближче, з ким маю спільну справу.
*** (наступного вечора)
- Ти щось загубив? – поцікавився Даня, коли Діма втретє почав обшукувати кожну кімнату у домі.
- Бісів пакет! – вигукнув Діма. – Де я його міг загубити?
- Тобі вчора знову подачки передавали?
- Угу. У мене через це будуть проблеми.
- Пора закінчувати з цими темними справами.
- Вже пізно, не треба було просто туди лізти взагалі.
Діма втомлено сів на канапу і зітхнув.
- А його міг хтось забрати? – запитав Даня.
- Міг. Але хто, як і навіщо?
- Цього ми вже не дізнаємось.
Діма опустив погляд на підлогу.
- І в який момент я настільки занапастив своє безтурботне життя?
***
У Детектива того вечора була нічна зміна. Він любив вечірню роботу: зробивши чашку міцної кави, спостерігаючи за нічним містом і заповнюючи документи, він відчував себе щасливим. Але того вечора його плани змінив дзвінок зі школи.
- Детектив Сидорчук слухає, - мовив, піднявши слухавку. 
- Доброго вечора, Денисе, - відповів жіночий голос.
- Що трапилось?
- Хтось обікрав кабінет директора. Зламав сейф і, здається, поцупив декілька документів. Ми пропонували ще зранку телефонувати в поліцію, але Березневський, здається, прикриває крадія.
- Цікаво це все, - зітхнув Сидорчук. – Скоро буду.