Невже це сталось ?

93 5 2
                                    

Я стою на краю обрива і дивлюся в низ. Іще крок і я вже буду летіти як птах тільки без крил над бурхливою річкою. Але мене хтось почав тягнути назад ... розвернувшись я побачила його ,то був..... І цей сон розірвав мій братик. На той момент мені хотілося його придушити , і я зриваючись з місця побігла за моїм довбанутим так скажим братіком... який тікав від мене як скажений. Але нас зловив наший папочка який  спас життя Найлу , бо ще б трошки і він би лижав в госпіталі. Так ось мої бурчання щодо нього перебила моя мама, яка кликала нас снідати. І разом питаючи нас ,що то був за концерт. На столі стояли блінчики з згущонкою і чай з різними сладостями. Ми начала уплітати сказочні блінчики .

-Марія , розкажи що то увас зрану було(питала моя мама)
- я спала , мені приснився дуже класний сон про... я непомню кого, він не дав мені додивитися хто мене спас від неминуємої смерті, а Найл не дав мені цього зробити. І до того ж сьогодні неділя., я хотіла виспатися оскільки завтра  самий ужасний день неділі тобто-понеділок і завтра ще в школу йти (нила я )

Мама жалісно посміхнуласі і вона придумала маленьку помсту для Найла . Він буде мити посуд. Ахаха ви це уявляєте ? Блін де камера ? Чому коли вона потрібна її ніколи не найдеш. А так хотілося засняти його і виложити  в соціальні сеті -в ютуб наприклад.

Кароче... після довгого "знущання" над Найлом я відправилась до себе в кімнату робити уроки...

Зібравши портфель я позвонила до Насті . Ми з нею поговорили про те як ми нехочимо йти до школи , і про те що сталося вранці. А вона мені розповіла про своє.

Поговоривши я подивилась на годиник було 15:04 я спустилась до гостиної і сіла дивитись тв. І до мене позвонив телефон. То була моя старша сестра Катя, вона зараз живе в Нью-Йорку разом зі своїм хлопцем Томом. І вона мені сказала,що вони мають приїхати до нас через два дні. Я дуже цьому зраділа і пішла всім розповідати цю новину.

Після того як випила чаю з цукерками я пішла купатися та мити коси. Посушивши їх я поплентелась до свого ліжка і стала засипати, чекаючи іншого дня.....
Якось так.

Це життя .Where stories live. Discover now