Буде видно...пізніше

38 5 0
                                    

-А ось і картошка-каже Найл підходячи до столу .

-мммм смакота-сказали ми в один голос

***

Ми з Катькой стоїмо на кухні, я мию посуд а вона витирає . Хлопці пішли дивитися футбол по тв. Раптом ми  через вікно почули звук серени і якісь грубий мужський голос  . Ми всі четвером вийшли на двір, щоб провірити чи все в порядку ...і тещо ми побачили призвело нас до шоку. Нас оточили поліцейські разом зі своїми службовими машинами...їх було чемаленько.

-підніміть руки до верху , ви оточені. Краще здайтеся..

Ми як придурки дивимось один на одного не розуміючи,що коїться. Раптом Том крикнув,що справді не дуже голосно

-біжим !!!!

Ми незнаю чому почали бігти. Раптом ми почули звук серен який доносився з поліцейської машини і крики

-зупеніться недоумки !!!

Ми бігли хвилин з 10 доки не булу чути сирену. Ми опинилися під мостом ...це то місце де я завжди хотіла побуди одна зі своїми думками ....а тепер я сиджу під ним з трьома скаженими придурками.

В мене почало в голові крутитися куча запитань. Я не видержала підскочила на ного і почала дивитися то на Найла то на Катю, а потім мій погляд зупинився на Томмо і я в нього запитала :

-Том , скажи мені чому ти сказав нам тікати, ми ж могли спокійно з ними поговорити і дізнатися шо то за фігня.

Він довго дивився на мене але всежтаки сказав:

-так потрібно було.....

Ми всі довго дивились один на одного. Але несподівано подув сильний вітер і почався холодний дощ.

Я згадала , що поблизу моста є маленька хатинка...про це знає лише кілька людей. І ми пішли туди.

Це життя .Where stories live. Discover now