Два тижні, щоб закохатися

Ер.2

Хлопці вже лягли у вітальні і дивляться якийсь фільм. Все б нічого, але тут Акіхіро відкашлює цілий бутон півонії разом із кров'ю.

— Це ніколи не закінчиться.

— Чим я можу тобі допомогти, Акіхіро?

— Визволи мене від страждань.

— ...

— Жартую. Це неможливо.

Хііромі промовчав, але дещо подумав.
Поки Акіхіро був у ванній, прокинулися Брейні та Кені.

— М? Ви чого так рано? - спитав Кені.

— Акіхіро теж прокинувся?

— Та', він у ванній.

— Ти краще почуваєшся? Сьогодні підеш у коледж? - дбайливо запитала мачуха.

— Так, сьогодні вже піду.

— Добре. У тебе скільки пари?

— На 11:40.

— Рано ти прокинувся, - сказав батько і пішов на кухню.

— Як Акіхіро?

— Відкашляв цілий бутон.

— Не смертельно, житиму, - усміхнувшись, сказав омега, хоч його горло дуже боліло.

— Синку, може скасуємо сьогодні заняття?

— Ні, мам, ми цього не робитимемо.

— Але.

— Ніяких "але".  Мам, все гаразд, правда. Не варто так перейматись.

— Ну, якщо ти так кажеш, то добре, так тому й бути. - мама погодилась з сином і теж пішла на кухню.

— Слухай, батьків сьогодні не буде, а ми з друзями зазвичай збираємося у п'ятницю ввечері в мене.

— Добре, я зрозумів. Я вам не заважатиму.

— А, та нє, я маю на увазі, може, ти з нами хочеш посидіти?

— Ні. Твої друзі будуть косо на мене дивитись. Я не готовий з'являтися людям знову.

— Знову? - думки Хііромі вголос.

— ...

— Гаразд, я не примушатиму тебе.

— Дякую.

За кілька годин до Акіхіро прийшов репетитор. Це була жінка похилого віку, у віці 50-ти років. Вона дуже добре ставилася до хлопчика і завжди підбадьорювала його. Жінка сама хворіла на ханахаки, але вона зуміла вилікуватися, хоч і не до кінця. Протягом трьох годин вони займалися, а потім репетиторка пішла. Далі хлопець поринув у себе. Він цілий день просидів у кімнаті, іноді виходячи. Ввечері вже прийшов Хііромі з друзями. Вони шумно зайшли, тож Акіхіро одразу їх почув.