***

9 1 1
                                    

я і мої вірші
немає більше розуму й душі
вони є скарб і золотисті вісті
моїми прорізами на кривавому терні
віднайдуться десь ритмічні голоски пітьми
в ній я буду вічно цвісти
там я і спочину в глибині

я і мої вірші
немає більше розуму й душі
я і мої вірші
немає світу під ногами хоч кричи
я і мої вірші
повсюди біль хоч і не терпи
я і мої вірші
відлуння вічної зими

а м п у т о в а н і  к в і т иWhere stories live. Discover now