«ампутовані квіти» нова і друга моя збірочка віршів дає свій початок з 12 червня 2021 року.
свою першу збірку «сУцІльнИй хАОс» я розпочала заповнювати теж у літку і маю надію що вона вам сподобалася адже вкладено не лише більш ніж життя а й вкладени...
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Я розколюю яблуко навпіл Я бачу його кров і таємні секрети Я бачу його безліченні заголені скелети Я з'їдаю його цілком Ловлю кісточки язиком Прокусую їхню плоть Облизую губи на яких сочиться кров Тримаю у собі таємниці які заклав у яблуко Бог Напевно тепер я знаю більше таємниць ніж Господь Бо яблуко якого вже нема по тілу риє канаву Щоб вирватися й давати життю плід помалу
Я розколюю своє тіло навпіл І бачу там гній Як ти посмів пустити його у свій гнів Як ти зумів пройти крізь моторошну тінь І наважився закопати у тіло чужий плід З нього не проросте дерево плодоносне Бо ти не його дитя І не його творець Бо ти не його земля Ти лише його дивець*
Я відчуваю в тілові тіло І воно не моє І воно чуже І воно святе І воно все ж твоє Бе-ри Неси Бери Не-си Бери Неси У свої вічні сни.
