«ампутовані квіти» нова і друга моя збірочка віршів дає свій початок з 12 червня 2021 року.
свою першу збірку «сУцІльнИй хАОс» я розпочала заповнювати теж у літку і маю надію що вона вам сподобалася адже вкладено не лише більш ніж життя а й вкладени...
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
холод протікає по моїм венам й доходить до кінчиків пальців моїх й все що холод може це засніжити дім в якому серце спить в якому душа гасне й попіл струшує з полиць
мені не терпиться вогонь загасить а терпиться нову душу запалить нове серце збудить тіло збагатить мене як одне ціле заново створить
чи жить? чи розчинятися й литися немов таки кортить?
чи любить? чи втішатися тим що природа волить? мені своїм духом хочеться вас вдовольнить...
я поволі остуджую душу прикріплену пластиліном до ваших полиць немов одна із них немов одна із тих немов та що кричить що долілиць дивиться горілиць знаючи що їй й досі болить вона розкладається й болем своїм складає маршрути аби ви згодом знайшлись аби ви згодом розтеклись й затямили Що ви і Де ви взялись
знаючи що їй й досі болить вона торкається місць де не згоєні рани говорять їй : «пусти своє серце й дай йому від тебе піти, не тримай його біля себе бо все одно тобі а не йому по життю в одну ногу рухати»
